Мовне питання - це не питання, а вердикт!

Роль мови у державотворенні. Про що свідчить поширення чужої мови, що станеться якщо це поширення узаконити...

Мова - це унікальне ім`я держави, її ідентифікатор, штрих-код по якому її ідентифікують в світі. Мова – невід’ємний атрибут держави з втратою якого державність ставиться під сумнів, тому якщо мови немає - немає і держави, дві мови - дві держави, три мови - три держави, чужа мова - це чужа держава, або ж колонія цієї держави. 
Карл Маркс казав так: Чужою мовою розмовляє або гість, або раб, або окупант. Тож, любі українці, знайте, якщо перед вами стоїть людина, яка спілкується з вами російською, то це, якщо не турист з Росії, то обов`язково - або потомок колонізованих Росією рабів, або окупант, який має намір поширювати атрибути своєї держави, лобіювати її присутність  вплив і тим самим нищити вашу рідну державу заміняючи рідне на своє. Більше варіантів немає! Як не крути, немає... Вони (раби або окупанти) приводитимуть у свій захист якісь геть абсурдні доводи - буцімто, так склалось природно, вони посилатимуться на такі держави, як США, Канада, Швейцарія, Іспанія де є багато державних мов... Давайте детально розглянемо кожен з них:

Склалось природно? Ви собі таке уявляєте - одного прекрасного дня люди добровільно зрікаються своєї рідної мови і починають говорити на чужій? Але головне питання - для чого? Які є причини чи навіть передумови для цього? Які можна почути відповіді на ці питання - такий самий абсурд. Вас панічно вестимуть до думки, що російська мова тут була завжди або української не існувало. Знайте, перед вами окупант. Раб буде байдуже відмахуватись - йому так простіше і робити щось те що йому не наказують робити оточуючі чи умови він не звик. 

Освічені люди знають, що як людина добровільно не зречеться свого власного імені, що дали їй батьки, так вона добровільно не змінить рідне на чуже. Кожна дитина знає, що її мама і тато найкращі в світі, і обрати чужу мову, це те саме що дитині визнати що якісь батьки краще за її власних. Бувають поодинокі випадки, але, як правило, ми безумовно любимо те що від природи нам рідне, бо ми з нього складаємось. Отож, якщо народ розмовляє чужою мовою, знайте, над його предками чинилось жорстоке насилля, воно було кривавим, адже йому протистояли, бо це природно захищати рідне, те що тобі дали твої батьки, але протистояння захлиснулось і на шию наступив чобіт окупанта. Чужа мова - це як ошийник раба, тавро колонізованого раба. І на українцях говорючих російською родове тавро раба! Проте, той хто говорить рідною мовою в зрусифікованих (колонізованих) регіонах, не зважаючи навіть на рабські звичаї своїх культурно колонізованих батьків, наче це тавро випалив, а ошийник зняв. 

Отже, кров`ю та сотнями тисяч жертв насаджувалась нам чужа мова, та і не просто чужа, а мова тої держави, що чинила насилля над твоїми предками, мова тої держави, що замахнулась на твоє рідне, тої, що підняла руку на твою власну свободу і право автентичного самовираження, яке ти перейняв у батьків. І чужа мова, що злітає з твого язика – це ознака того що тебе колонізовано, ти затаврований. За таких умов, для нормальної людини, було б аморально говорити на цій мові в своїй державі. Та тільки не для раба і тільки не для окупанта - для них не існує сорому чи моралі. Один чинить злочин байдужістю, інший насиллям.

Тож панування чужої мови в твої державі - це ознака кривавих слідів окупанта, бо ніяк, по-іншому, чужа мова не могла природно змінити рідну. Сміливо відкидайте ці псевдо-аргументи! 

Держави, які вони приводять у приклад, не є державами в природньому розумінні і значенні. Передумовою держави є народ (нація), передумовою народу є її власна культура, а мова – це культура народу що виражається через її носіїв. Тобто, кожна людина виражає своєю мовою культуру свого народу. Якщо немає автентичної культури, немає народу, а значить не може бути і держави. 
Приведені ж в приклад держави - це не унітарні штучно-створені державні утворення, з мішаниною різних народів, або колонії інших держав, де окупанти захопили насиллям землі корінного населення, винищили його і встановили свою мову правила та культуру. Тобто, коли ви погоджуєтесь з таким аргументом, ви автоматично визнаєте, що українці не володіють Україною, вони як індіанці мають посунутись в бік, щоб дати дорогу колонізаторам, що Україна це така сама колонія іншої держави, де окупанти будуть встановлювати правила і мови, або Україна складається з різних державних утворень.
Знайте, що Україна - унітарна держава і в Україні немає мішанини народів - українці складають 80% населення, ще 18% завезені в радянські часи росіяни, інші складають всього 2%! Мова України - це мова українців, а мова українців є українською. Всі спекуляції на мовному питанні - це погано завуальоване під праведне, злісне окупаційне лобіювання та поширення російського впливу в Україні. Себто злочин! Якщо на державному рівні - державна зрада! Якщо держава захищає права окупантів, вона знищує сама себе, тобто держави в такому разі не існує. З втратою мови держава припиняє існувати, вона стає де-факто колонією тої держави, мова якої там панує. Як я вже казав, держава не може існувати без народу, а народ в свою чергу без культури, отже, стає зрозуміло чому Росія так настирливо намагається поширювати свій культурний вплив і ревноснто захищає його паростки: якщо українську культуру (а мова це основний елемент культури) буде винищено, а замість неї буде панувати російська, такий народ як українці перестане існувати, перетворившись в недоросіян, а значить і держава стане російською, як відображення суті, що виражають її громадяни. Заговорити державі двома мовами, це те саме що поряд з українським прапором вивісити російський. Це нищівний удар по державності. І це неприпустимо для самої держави! Якщо вона таке допускає, значить її немає! Якщо влада держави лобіює поширення атрибутів іншої держави, прокиньтесь - вашу державу захопили окупанти! 

Що робити в Україні з мовним питанням? Насамперед, раз і назавжди визначити - чи існує така держава як Україна і чи потрібна вона українцям. Якщо так, то згадати яка мова українців. Люди мають право говорити між собою хоч китайською, але держава просто немає права говорити та звертатись чужою мовою. Це як називати себе іншим іменем, при цьому сподіваючись залишатись собою.
Держава повинна говорити у всіх своїх проявах та звертаннях на своїх теренах одною мовою - у ЗМІ, в навчальних закладах, сферах обслуговування, магазинах та кіосках, тролейбусах та ресторанах. Потрібен закон який забороняє, під загрозою кримінальної відповідальності за антидержавну діяльність, спілкуватись державі з її громадянами чужою мовою. І якщо мова спілкування з громадянами держави, українська, тоді це українська держава, якщо російська мова, тоді це російська держава, якщо україно-російська мова, тоді і держава наполовину українська, наполовину належить Росії. Держава немає права поширювати чужу культуру, як і немає права не підтримувати свою власну. Також, держава повинна мати свої правила, з якими неуклінно мають рахуватись гості, інакше це бордель, а не держава. Заклики поширення чужої культури в межах держави повинні розцінюватись як очевидна антидержавна діяльність, яка повинна жорстоко каратись і присікатись!  

Отже, коли ми побачимо всюди в Україні українську культуру, де з телевізорів, газет, буфетів і майстерень до нас лунати українська мова, підтримуватиметься україномовна музика, кіно і книговидання, коли наші діти зростатимуть в українському кліматі, знайте, в нас є українська держава. А якщо, куди б ви не прийшли, до вас звертаються чужою мовою, а навколо панує чужа культура, для того щоб знайти щось рідною мовою вам потрібно поводитись як емігранту, який приїхав в чужу країну, знайте, ви на окупованій території, ви в колонії іншої держави - в вас немає держави.

Тому, якщо ви хочете щоб Україна була українською державою, не дозволяйте з собою спілкуватись іноземною мовою - цим ви підтверджуєте свій статус колонізованого раба, з яким не варто рахуватись. Ніколи в Україні не переходьте на чужу мову, якщо перед вами не турист з іншої держави, цим ви демонструєте окупанту свою покірність і визнання його верховенства права на вашій землі. Буде українська мова, буде і Україна, а зникне, то буде тут та держава, мова якої тут пануватиме. Тому, якщо ти українець, ти зобов’язаний говорити мовою свого народу, якому належить ця земля, і тільки тоді ти визнаєш Україну державою, і тільки цим ти даш право на її подальше існування! А будеш говорити чужою мовою, визнаєш себе рабом, і визнаєш те що твоя країна належить рабовласнику твого колонізованого роду, а не тобі! Тому мовне питання - це не питання, а вердикт!