Інтерв’ю з наймолодшим політв’язнем України
Григорій Ляхович
Григорій Ляхович - наймолодший
політв’язень сучасної України. Зовсім юним хлопчаком він брав участь в акції
«Україна без Кучми» і був засуджений до тюремного ув’язнення. Сьогодні Григорій
- активіст Об’єднаної опозиції. Він ділиться з нашим кореспондентом своїми
роздумами щодо майбутнього України.
- Григорію, як сталося, що Ви стали наймолодшим політвязнем
України?
- Змалечку я багато думав про долю України, був дуже окрилений
набуттям незалежності. Але виявилося, що цю незалежність у нас вкрали колишні
партноменклатурники і казнокради. Тому коли розпочалася Всеукраїнська акція
«Україна без Кучми», я не міг уявити себе поза цим патріотичним рухом,
долучився. Під час сутичок з міліцією біля Тараса Шевченка мене затримали,
порушили кримінальну справу - за любов до України - і засудили. Цим тодішня
влада показала свою антиукраїнську, антинародну сутність. На жаль, і досі ми
маємо воювати в незалежній Україні за її справжню незалежність, за її
українськість.
- Нині дуже велику хвилю народного незадоволення викликав так
званий «мовний закон». Як Ви оцінюєте його значення для України і чи спонукає
Вас це ставлення до активних дій?
- Без мови немає нації, без нації - держави. Це аксіома. Влада
біло-блакитних, політично збанкрутувавши в усіх напрямках, судомно намагається
повернути прихильність хоч якої-небудь частини свого колишнього електорату.
Єдине, на що вони спромоглися - згадати свою обіцянку надати російській мові
статус якщо не державної, то хоч регіональної. В сучасних умовах глобалізації
такий статус мови, яка віками насаджувалася окупантами замість нашої
української, несе величезну загрозу українській культурі. Цілком очевидно, що
російська мова в Україні має особливий статус де-факто і не потребує
спеціального захисту, як мови малих народів, котрі насправді знаходяться на
межі знищення і забуття - кримсько-татарська, греко-азовська та інші. На
відміну від малих народів, росіяни мають власну могутню державу, яка піклується
про розвиток своєї мови, і зникнення російській мові не загрожує.
Історично так склалося, що чимала частина населення України звикла
послуговуватися російською. Ми поважаємо цих людей і їхнє право спілкуватися
своєю мовою. В Україні є багато російських шкіл, садочків, культурних закладів,
російськомовних видань. Ніхто не змушував і не змушує цих людей до
насильницької українізації. Подавляюча більшість з них це розуміє і так само,
як і ми, українці, вважає цей закон не потрібним. Підтримують його хіба що
нащадки персональних пенсіонерів КГБ, КПСС, Совіцької армії, котрі патологічно
ненавидять усе українське. Нам треба любити свої мови і поважати всі інші. Так
вважає народ. І я згоден.
Інша річ - цим законом намагаються знову внести розкол в
українське суспільство, яке з великим трудом загоїлося після провокацій Партії
Регіонів зразка 2004 року. Підприємницький Майдан, виступи афганців,
чорнобильців, загибель шахтаря Геннадія Конопльова показали. що не мова
розділяє Україну, а належність до трудящих чи казнокрадів-олігархів. Ми всі -
єдина нація, народ України. І на цю цілісність знову зазіхають Ківалов з
Колєсніченком. Розділяй і владарюй - ось справжня мета авторів закону про мови.
Водночас під шумок, піднятий цим провокативним законопроектом,
регіонали хвацько протягли Закон про державні замовлення - в такій редакції, що
дає можливість розкрадати мільярди народних грошей шляхом розподілу замовлень
між афілійованими підприємствами. Десь по типу лавочок по 180 тисяч доларів у
харківському метро…
Ось такі три складових цієї зухвалої провокації. Тому я особисто
виступаю за відміну цього законопроекту, організовую людей на боротьбу з ним.
Нині боротьба з цим законопроектом концентрує на собі боротьбу з антинародним
режимом Януковича і його біло-блакитної партії.
- Який шлях, на Вашу думку, виведе Україну з того сумного стану, в
якому вона перебуває?
- Я вважаю, що дуже велике значення має залучення до політичної
діяльності молоді, нових талановитих особистостей. Ми маємо чимало чесних,
порядних, фахових політиків і серед ветеранів, але люди транспонують загальне
ставлення до депутата на всіх, не розбираючи імен і заслуг. Такі сумні наслідки
діяльності попередніх каденцій, і з цим важко щось поробити. Тому люди скоріше
обиратимуть молодих кандидатів зі зрозумілими і близькими програмними
накресленнями, аніж давно відомі обличчя. Об’єднана опозиція має в
цьому плані чималий ресурс, важливо ним правильно скористатися. У Батьківщини є
потужна молодіжна організація. І хоч вона з відомих причин втратила
попереднього лідера, але має достатній потенціал для розвитку і якісного
поповнення лав партії дійсно відданими патріотами, високоосвіченими фахівцями,
енергійними молодими політиками.
Майбутнє - за молоддю, адже саме їй жити в оновленій Україні. Ми
хочемо збудувати гідне суспільство для нащадків, а нащадки вже готові будувати
його для себе. Разом переможемо.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.