Майбутнє України - за молоддю

Інтерв’ю з наймолодшим політв’язнем України Григорій Ляхович

Григорій Ляхович - наймолодший політв’язень сучасної України. Зовсім юним хлопчаком він брав участь в акції «Україна без Кучми» і був засуджений до тюремного ув’язнення. Сьогодні Григорій - активіст Об’єднаної опозиції. Він ділиться з нашим кореспондентом своїми роздумами щодо майбутнього України.

- Григорію, як сталося, що Ви стали наймолодшим політвязнем України?

- Змалечку я багато думав про долю України, був дуже окрилений набуттям незалежності. Але виявилося, що цю незалежність у нас вкрали колишні партноменклатурники і казнокради. Тому коли розпочалася Всеукраїнська акція «Україна без Кучми», я не міг уявити себе поза цим патріотичним рухом, долучився. Під час сутичок з міліцією біля Тараса Шевченка мене затримали, порушили кримінальну справу - за любов до України - і засудили. Цим тодішня влада показала свою антиукраїнську, антинародну сутність. На жаль, і досі ми маємо воювати в незалежній Україні за її справжню незалежність, за її українськість.

- Нині дуже велику хвилю народного незадоволення викликав так званий «мовний закон». Як Ви оцінюєте його значення для України і чи спонукає Вас це ставлення до активних дій?

- Без мови немає нації, без нації - держави. Це аксіома. Влада біло-блакитних, політично збанкрутувавши в усіх напрямках, судомно намагається повернути прихильність хоч якої-небудь частини свого колишнього електорату. Єдине, на що вони спромоглися - згадати свою обіцянку надати російській мові статус якщо не державної, то хоч регіональної. В сучасних умовах глобалізації такий статус мови, яка віками насаджувалася окупантами замість нашої української, несе величезну загрозу українській культурі. Цілком очевидно, що російська мова в Україні має особливий статус де-факто і не потребує спеціального захисту, як мови малих народів, котрі насправді знаходяться на межі знищення і забуття - кримсько-татарська, греко-азовська та інші. На відміну від малих народів, росіяни мають власну могутню державу, яка піклується про розвиток своєї мови, і зникнення російській мові не загрожує.

Історично так склалося, що чимала частина населення України звикла послуговуватися російською. Ми поважаємо цих людей і їхнє право спілкуватися своєю мовою. В Україні є багато російських шкіл, садочків, культурних закладів, російськомовних видань. Ніхто не змушував і не змушує цих людей до насильницької українізації. Подавляюча більшість з них це розуміє і так само, як і ми, українці, вважає цей закон не потрібним. Підтримують його хіба що нащадки персональних пенсіонерів КГБ, КПСС, Совіцької армії, котрі патологічно ненавидять усе українське. Нам треба любити свої мови і поважати всі інші. Так вважає народ. І я згоден.

Інша річ - цим законом намагаються знову внести розкол в українське суспільство, яке з великим трудом загоїлося після провокацій Партії Регіонів зразка 2004 року. Підприємницький Майдан, виступи афганців, чорнобильців, загибель шахтаря Геннадія Конопльова показали. що не мова розділяє Україну, а належність до трудящих чи казнокрадів-олігархів. Ми всі - єдина нація, народ України. І на цю цілісність знову зазіхають Ківалов з Колєсніченком. Розділяй і владарюй - ось справжня мета авторів закону про мови.

Водночас під шумок, піднятий цим провокативним законопроектом, регіонали хвацько протягли Закон про державні замовлення - в такій редакції, що дає можливість розкрадати мільярди народних грошей шляхом розподілу замовлень між афілійованими підприємствами. Десь по типу лавочок по 180 тисяч доларів у харківському метро…

Ось такі три складових цієї зухвалої провокації. Тому я особисто виступаю за відміну цього законопроекту, організовую людей на боротьбу з ним. Нині боротьба з цим законопроектом концентрує на собі боротьбу з антинародним режимом Януковича і його біло-блакитної партії.

- Який шлях, на Вашу думку, виведе Україну з того сумного стану, в якому вона перебуває?

- Я вважаю, що дуже велике значення має залучення до політичної діяльності молоді, нових талановитих особистостей. Ми маємо чимало чесних, порядних, фахових політиків і серед ветеранів, але люди транспонують загальне ставлення до депутата на всіх, не розбираючи імен і заслуг. Такі сумні наслідки діяльності попередніх каденцій, і з цим важко щось поробити. Тому люди скоріше обиратимуть молодих кандидатів зі зрозумілими і близькими програмними

накресленнями, аніж давно відомі обличчя. Об’єднана опозиція має в цьому плані чималий ресурс, важливо ним правильно скористатися. У Батьківщини є потужна молодіжна організація. І хоч вона з відомих причин втратила попереднього лідера, але має достатній потенціал для розвитку і якісного поповнення лав партії дійсно відданими патріотами, високоосвіченими фахівцями, енергійними молодими політиками.

Майбутнє - за молоддю, адже саме їй жити в оновленій Україні. Ми хочемо збудувати гідне суспільство для нащадків, а нащадки вже готові будувати його для себе. Разом переможемо.