Закон про мови: "Ведмідь сварився із совою"

Закон про мови – політичний хід чи реальна проблема, або «Ведмідь сварився із совою…»

«У товаристві лад — усяк тому радіє;  Дурне безладдя лихо діє,  І діло, як на гріх,  Не діло - тільки сміх.». Ці рядки українського байкаря Леоніда Глібова якнайкраще характеризують підґрунтя партійних суперечок, що вже тиждень не вщухають навколо мовного законопроекту, перше читання якого відбулося 24 травня на засіданні Верховної Ради. Нагадаємо, що мова йде про внесений ще 26 серпня 2011 року депутатами від фракції регіонів Сергієм Ківаловим та Вадимом Колісниченком проект закону №9073 «Про основи державної мовної політики».

Лише через дев’ять місяців йому судилося викликати ефект вибуху атомної бомби в українському парламенті. Злощасний законопроект за останній час вже спричинив появу численних мітингів, акцій протесту, закривавлених сорочок нардепів та черговий раз негативно пропіарив країну у європейському інформаційному просторі. «Досягнень», як бачимо, хоч греблю гати, але до консенсусу так і не дійшло. «А й не велика, бачся, штука,− Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду.» Прихильники законопроекту, в числі яких Партія регіонів та Комуністична партія України, переконані, що документ не становить загрози українській мові як державній, а покликаний гарантувати рівні права усім громадянам України. «Багато європейських країн мають двомовність, три мови… І живуть нормально, спокійно. [...] Ми все робимо для того, аби зберегти культурну спадщину народів, які мешкають в Україні», - констатував нещодавно президент. Опозиція ж, до складу якої входять представники партій БЮТ, НУНС наголошують на тому, що у разі ухвалення закону в Україні, фактично, буде офіційно встановлено двомовність, причому, російська мова переважатиме, що, на їх думку, стане «яблуком розбрату» в суспільстві та загрозою розвитку української мови. «Це не просто передвиборчі ігри - це злочин проти України, це злочин проти нації. Це злочин проти історії і проти народу.» - заявила лідер партії БЮТ Юлія Тимошенко.

Стійке дежавю викликає факт появи на політичній арені питання про двомовність та жорстких дебатів з його приводу  саме напередодні виборів. Виникає таке відчуття, що мовне питання в Україні (якщо таке взагалі має місце бути) виступає нічим іншим як об’єктом спекуляції «сильних світу цього». Традиції двомовності, які склалися історично, не вперше стають потужним інструментом відвертання суспільної уваги від більш нагальних та гострих проблем країни в економічній, соціальній та інших сферах. Таку точку зору підтримує і спікер Верховної Ради Володимир Литвин. На його думку, мовне питання в Україні занадто заполітизоване, при тому, що природним є розмовляти рідною мовою. "Я виходжу з того, що […] не треба заважати людям для задоволення культурних потреб у повсякденному житті використовувати мову, яку вони всмоктали з молоком матері", - сказав Литвин. На тому, що "постановка мовного питання в парламенті - свідома провокація" наголосив і екс-президент України Леонід Кравчук в інтерв'ю ЛІГАБізнесІнформ.

Якщо залишити поза увагою з’ясування кулуарних (закулісних) мотивів мовної профанації, залишається ще одна проблема, викрита цим «інцидентом». Зростаюче напруження та розпал пристрастей виявили неспроможність опонентів до конструктивного діалогу, а разом з тим змусили забути і про політичну культуру, і про відчуття такту, і про власний імідж. «Те, що парламент в черговий раз з дискусійного майданчику перетворився на бійню, свідчить про стан українського парламентаризму, деградацію законодавчого органу – звернув увагу в своєму коментарі лідер партії «Удар» Віталій Кличко - Замість того, аби розвивати свої бійцівські здібності, краще б опікувалися захистом української мови та всебічним розвитком мов національних меншин.» Погодьмося, що подібне звинувачення з вуст чемпіона світу з боксу,який кулаками заробляє собі на життя, дечого варте.