Зрі в корєнь. (Козьма Прутков)
Внутрішньо політична ситуація в нашій країні
повторює історичний етап пройдений
Україною три століття тому – «РУЇНА».
Суб’єкти які зараз проявляють активність на політичному полі України не
є політиками і державними діячами за природою, це звичайні політикани-аферисти.
Зміст їхньої діяльності – «розвести» «біомасу» «як котят» і самовдоволено
втішаючись «красою гри» - розграбовувати державу. Цей рівень світогляду притаманний всім
«активним» політиканам в Україні без
винятку, не залежно від партійних кольорів і публічної демонстрації рук «які нічого не крали». Партійні кольори для
них значення не мають, оскільки, це безпринципні хамелеони які підстроюються
під той колір якій в той чи інший політичний момент їм вигідний.
Цих «розводил» не сприймає світ, а
Президент Росії без всяких дипломатичних реверансів показує їх місце на
політичній арені, сформульоване, для таких же діяльників, ще Тарасом Шевченком
– «грязь Москви».
Народ України розчарований політиканами, зневірений їх незчисленними
обманами і збайдужілий до політичного сьогодення. Навіть питання пригноблення
Української мови і безцеремонне нав’язування релігії Русского
Патріархата, останні рубікони в
свідомості кожного народу, не викликають в українців простої зацікавленості не
говорячи вже про спротив.
Україна в небезпеці. Україна в
великій небезпеці.
Для отримання шансу вийти з цьої ситуації країні потрібні нові лідери,
держані діячі – українці за свідомістю, без комплексів клептомана.
Чергові вибори до Верховної Ради України дають шанс жителям України почати
виправляти ситуацію в країні.
Однак, всім суб’єктам здатним розуміти значення своїх дій і керувати ними,
наперед зрозуміло що жителі України цим шансом в черговий раз не скористаються.
В Україні НЕМА українців. Держава без національно свідомого титульного народу в
Європі??? США, Австралія …? Держави без титульної нації. Так, вони формувались
не за національно-територіальною ознакою. Україна такої можливості немає. Росія
не дасть такої можливості.
Єдина можливість спробувати зберегти Українську державу це без зволікань
почати патріотично-просвітницьку діяльність. Цим в Україні ніхто не займався
протягом всіх років незалежності і маємо результат: кому потрібна українська
мова? – нікому; кому потрібна українська державність? - виключно Януковичу і
його команді. Янукович на цьому історичному етапі головний хранитель
української державності, через нероз’ємний симбіоз – втрата Україною
державності означає втрату Януковичем «межигір’я» із з великою ймовірністю
свободи.
Стецьків, Доній, Парубій, … –
політики-патріоти. Чи потрібно їм зараз займатись політикою? А зміст такого
заняття в сьогоднішніх реаліях? Все одно на політичні рішення і процеси
вплинути не в змозі. Виключно
патріотично-просвітницька діяльність, без політики, буде реальною діяльністю по формуванню
українського народу. З формування українського народу відпаде потреба силового
захисту української мови.
Чи потрібно їм іти у Верховну Раду? Потрібно, але виключно з метою
розширення можливостей патріотично-просвітницької діяльності.
В Україні окупанти більше трьохсот років вбивали в українців національну свідомість, тому навіть сорок років буде замало щоб на
території сучасної України виросло покоління яке
в більшості буде Українцями. Двадцять один рік юридичної незалежності. Але хто ці 21 рік займався вихованням української свідомості? Войовничі гасла, заклики – виключно
передвиборна риторика. Де просвіта? Хто хоча б намагався пояснити населенню
України хто такі Українці і чому вони мають мати свою державу?
Товариші українці-інтелектуали
давайте створювати не партії а просвітницькі організації, заради майбутнього
України!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.