Україна БЕЗПРОСВІТНА.

Зрі в корєнь. (Козьма Прутков)

Внутрішньо політична ситуація в нашій країні повторює  історичний етап пройдений Україною три століття тому – «РУЇНА».  Суб’єкти які зараз проявляють активність на політичному полі України не є політиками і державними діячами за природою, це звичайні політикани-аферисти. Зміст їхньої діяльності – «розвести» «біомасу» «як котят» і самовдоволено втішаючись «красою гри» - розграбовувати державу.  Цей рівень світогляду притаманний всім «активним» політиканам  в Україні без винятку, не залежно від партійних кольорів і публічної демонстрації рук  «які нічого не крали». Партійні кольори для них значення не мають, оскільки, це безпринципні хамелеони які підстроюються під той колір якій в той чи інший політичний момент їм вигідний.

Цих «розводил» не сприймає світ,  а Президент Росії без всяких дипломатичних реверансів показує їх місце на політичній арені, сформульоване, для таких же діяльників, ще Тарасом Шевченком – «грязь Москви».

Народ України розчарований політиканами, зневірений їх незчисленними обманами і збайдужілий до політичного сьогодення. Навіть питання пригноблення Української мови і безцеремонне нав’язування релігії  Русского  Патріархата, останні рубікони  в свідомості кожного народу, не викликають в українців простої зацікавленості не говорячи вже про спротив.

Україна в небезпеці.  Україна в великій небезпеці.

Для отримання шансу вийти з цьої ситуації країні потрібні нові лідери, держані діячі – українці за свідомістю, без комплексів клептомана.

Чергові вибори до Верховної Ради України дають шанс жителям України почати виправляти ситуацію в країні.

Однак, всім суб’єктам здатним розуміти значення своїх дій і керувати ними, наперед зрозуміло що жителі України цим шансом в черговий раз не скористаються. В Україні НЕМА українців. Держава без національно свідомого титульного народу в Європі??? США, Австралія …? Держави без титульної нації. Так, вони формувались не за національно-територіальною ознакою. Україна такої можливості немає. Росія не дасть такої можливості.

Єдина можливість спробувати зберегти Українську державу це без зволікань почати патріотично-просвітницьку діяльність. Цим в Україні ніхто не займався протягом всіх років незалежності і маємо результат: кому потрібна українська мова? – нікому; кому потрібна українська державність? - виключно Януковичу і його команді. Янукович на цьому історичному етапі головний хранитель української державності, через нероз’ємний симбіоз – втрата Україною державності означає втрату Януковичем «межигір’я» із з великою ймовірністю свободи.

Стецьків, Доній, Парубій,  … – політики-патріоти. Чи потрібно їм зараз займатись політикою? А зміст такого заняття в сьогоднішніх реаліях? Все одно на політичні рішення і процеси вплинути не в змозі.  Виключно патріотично-просвітницька діяльність, без політики,  буде реальною діяльністю по формуванню українського народу. З формування українського народу відпаде потреба силового захисту української мови.

Чи потрібно їм іти у Верховну Раду? Потрібно, але виключно з метою розширення можливостей патріотично-просвітницької діяльності.  

В Україні окупанти більше трьохсот років вбивали в українців національну свідомість, тому навіть сорок років буде замало щоб на території сучасної України виросло покоління яке в більшості буде Українцями. Двадцять один рік юридичної незалежності. Але хто ці 21 рік займався вихованням української свідомості? Войовничі гасла, заклики – виключно передвиборна риторика. Де просвіта? Хто хоча б намагався пояснити населенню України хто такі Українці і чому вони мають мати свою державу?

Товариші українці-інтелектуали давайте створювати не партії а просвітницькі організації, заради майбутнього України!