Дикий молодняк

На офіційних ресурсах органів державної влади та в  ЗМІ досить активна увага приділяється питанню виплати дотацій на молодняк великої рогатої худоби. Дотація почала діяти в Україні з червня 2012 року і здійснюється в рамках бюджетної програми «Державна підтримка галузі тваринництва». За цей час кількість заявок від селян збільшилася від майже 2,5 тисяч у травні до 152 тис. на сьогодні. «Така популярність цієї програми зумовлена вигідними умовами, які держава пропонує виробникам» – повідомляє прес-служба Міністрества АПК. Справді, на 2012 рік держава передбачає близько 1 мільярду гривень дотацій селянам за збереження молодняку великої рогатої худоби. За теля віком від 3 до 5 місяців селянин отримає 250 гривень, віком від півроку і до 8 місяців – півтисячі, від 9 до 11 місяців – 750 гривень за голову, а від 12 до 15 – 1000 гривень. Сума дотації не оподатковується. За наступні повні 3 місяці утримання такого молодняку господар зможе отримати наступні 250 гривень, і так до досягнення твариною 15-місячного віку.

            У той  же час постійно наголошується на низькому, відносно загальної кількості молодняка, відсотку поданих заяв. Надзвичайно часто лунають заяви про те, що ініціатива кабміну не виконується в регіоні. Такі факти були оприлюднені Анатолієм Ступаком і стосуються вони, передусім, Устинівського району. Автор публікації «Потьомкінскі корови Кабміну» стверджує, що станом на початок липня цього року, жоден господар згаданого району не отримав дотацій на утримання молодняка великої рогатої худоби через цілий ряд причин: по-перше, більшість селян просто не чули про таку ініціативу (обласна влада також підтвердила факт відсутності належної роз’яснювальної роботи); по-друге, фермери відмовляються від дотацій, оскільки багато молодняка просто не відповідає вимогам програми за віком і, крім цього, фермер має підписати угоду, за якою зобов’язується тримати корову в господарстві не менше двох років, а для малого бізнесу, зокрема продажу тварин на м\'ясо, це невигідно. До того ж, як правило ті, хто здають молоко заготівельникам, уже мають кілька корів і розширювати поголів’я худоби просто немає сенсу. Третім пунктом, що, скажімо, не стимулює бажання отримувати дотації з бюджету, є їхні суми, які аж ніяк не покривають і половини затрат на утримання ВРХ. Для прикладу, щоб забезпечити сіном одну корову віком від року на зимовий період, в тому ж Устинівському районі, господарю необхідно витратити від 1500 гривень, не кажучи вже про інші корми, та й про іншу худобу, наявну в господарстві. 

            Дана програма Міністерства агропромислової політики в кіровоградській області не дала жодних результатів. Згідно інформації, оприлюдненої Головним управлінням статистики в Кіровоградській області, станом на перше серпня кількість голів великої рогатої худоби в області, порівняно зі звітним періодом минулого року, зменшилася у середньому на 5 відсотків. Так,у населення зараз 111 тисяч голів ВРХ, серед яких корів – 57, 2 тисячі, що на 4,6 % менше, ніж у минулому році, коли програма не діяла.

            Є всі підстави вважати, що обласна влада взагалі не прагне повноцінного втілення вказаної програми. Про це свідчить ряд ознак: 

            По-перше, уже згадувана відсутність налагодженої на місцях роз’яснювальної роботи, хоча це завдання досить низького рівня складності. 

            По-друге, складність процедури оформлення дотації, для якої мешканцям подекуди доводиться витрачати власні кошти. 

            По-третє, небажання обласної влади виходити за рамки наданих з державного бюджету коштів. 

            Про це наразі заявив начальник головного управління агропромислового розвитку ОДА С. Шевченко. Ним зокрема було зазначено: «Не виключено, що державної дотації для області може не вистачити. Надія на Голованівський, Устинівський, Ульяновський, Новомиргородський, Знам’янський, Онуфріївський та Вільшанський райони, де найнижчі показники ідентифікації».

            Таким чином, обласна влада постійно мусуючи цей проект в агітаційних цілях відмовляється нести матеріальну відповідальність за його повноцінну реалізацію та заздалегідь позбавляє частину господарів можливості отримати обіцяну допомогу.

            «Кіровоградщина завжди була аграрним краєм. За роки невмілого господарювання, владі вдалося знищити практично увесь аграрний потенціал – ферми та господарства лежать в руїнах. Тваринництво ледве животіє. Голослівні ініціативи обласного керівництва аж ніяк не покращують стан АПК. До того ж, я не чув про жодну ініціативу влади щодо поліпшення умов життя селян. Усі чомусь махнули на них рукою, сіючи чорнобривці та виганяючи гази. Не потрібно забувати, що саме село є опорою регіону. Зараз зі спеціалістами в агропромисловій сфері ми розробляємо програму активних дій щодо виведення Кіровоградщини зі стану сільськогосподарського ступору. Це – продуманий план дій, а не обіцянки «конкретних справ», якими годує село партія влади», – прокоментував ситуацію кандидат від «УДАРу» по виборчому округу № 101 Олег Діденко.