ПІДГОТОВКА ТЕРИТОРІЇ КРАЇНИ ДО ОБОРОНИ…

Практично уся територія України покрита густою мережею авіаліній та аеродромів. Більша частина аеродромів мають зльотно-посадочні смуги (ЗПС) довжиною більш 1800 м.

Підготовка території держави до оборони повинна бути спрямована на забезпечення своєчасного розгортання Збройних Сил України (ЗС України) та відбиття агресії. Завчасно, ще у мирний час, повинні бути визначені, сплановані і проводитися конкретні заходи щодо підготовки території держави до оборони. Підготовка території держави в інтересах оборони полягає в проведенні як загальнодержавних заходів, так і заходів, які проводяться ЗС України та іншими військовими формуваннями.

(автори: Гуменюк В. В. Начальник науково-дослідного управління (проблем воєнної політики та воєнної стратегії) Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України, к.військ.н., доцент. Глушкевич О. Л. Провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України, к.військ.н., доцент. Устименко О. В. Старший науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України, здобувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України. Болотнюк Р.В. Науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України)

Підготовка території держави до оборони ґрунтується на: єдиному загальнодержавному плануванні та фінансуванні з урахуванням стану та тенденцій розвитку воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки в регіоні та світі; комплексному підході до оперативного обладнання території держави на основі погодження та об’єднанні зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади з ГШ ЗС України; відповідності оперативного обладнання території держави оперативно-стратегічним завданням ЗС України, утвореним угрупованням військ (сил) та умовами їх застосування; забезпеченні екологічної безпеки військ (сил) при використанні об’єктів військової інфраструктури; законодавчо закріплених за ЗС України правах використання в особливий період об’єктів і інфраструктури, яка знаходиться у розпорядженні інших міністерств і відомств, приватних власників.

Загальнодержавні заходи по підготовці території держави до оборони плануються і проводяться з урахуванням готовності економіки і стану ЗС України. Обсяг і характер заходів повинен узгоджуватися з ГШ ЗС України і враховуватися в планах розвитку відповідних галузей економіки, які розробляються міністерствами, відомствами, підприємствами різних форм власності.

Загальнодержавними заходами по підготовці території держави до оборони є розбудова та розвиток: системи транспортних комунікацій; єдиної інформаційної системи та зв’язку; бази енергопостачання; мережі державних баз і складів матеріальних засобів, лікувальних установ, ремонтних підприємств; системи метрологічного і навігаційного забезпечення; системи топогеодезичної підготовки території та інших систем та об’єктів оборонного призначення.

Заходи з оперативного обладнання території держави, які проводяться ЗС, включають: розвиток мережі транспортних комунікацій та проведення заходів щодо забезпечення їх живучості в районах дислокації та оперативного призначення військ (сил); обладнання перевантажувальних районів; будівництво (реконструкцію) захищених центрів (пунктів) управління та оснащення їх засобами зв’язку і автоматизації, розвиток стаціонарного компонента системи зв’язку і АУВ; створення об’єктів системи попередження про повітряний напад; розвиток геодезичної мережі; обладнання арсеналів, баз і складів та підтримання на них необхідних запасів озброєння, військової техніки, боєприпасів, інших матеріальних засобів; підготовку до розгортання мережі лікувальних закладів ЗС; забезпечення водопостачання військ.

На території України є досить розвинена мережа шляхів сполучення, яка здатна забезпечувати оперативне перевезення військ (сил) та матеріально-технічних засобів в інтересах ЗС України. Основними видами транспорту є автомобільний, залізничний, морський, річковий та повітряний.

Підготовка залізничного транспорту в інтересах ЗС України та інших військових формувань повинна бути спрямована на створення необхідних технічних потужностей та забезпечення живучості залізничної мережі, для повного задоволення військових та господарських перевезень у загрозливий період та в ході відбиття агресії. Підготовка автошляхової мережі повинна здійснюватися в напрямку вдосконалення шляхів, підвищення їх пропускної спроможності за рахунок поліпшення дорожнього покриття, розширення проїзної частини. Необхідно на нових автострадах спеціально будувати ділянки, які за своїми технічними характеристиками відповідають вимогам щодо здійснення посадки та зльоту літаків. Важливе значення для морських перевезень в інтересах ЗС України та інших військових формувань має розвиток портів на Чорному та Азовському морях: Іллічівськ, Одеса, Миколаїв, Херсон, Керч, Маріуполь. Морські порти необхідно готувати для розосередженого базування ВМС України, забезпечення в них стоянки, заправки кораблів, подовжувати причальні лінії, поліпшувати і удосконалювати захист гаваней. Для річкового транспорту важливе значення має пристосування річних барж для наведення тимчасових наплавних та залізничних мостів і поромних переправ.

Актуальне значення для застосування ЗС України в особливий період має підготовка скидання води з водосховищ на річках, де є гідротехнічні споруди. На Україні є багато гідротехнічних споруд і великих водосховищ, руйнування яких може привести до катастрофічних затоплень. Так, Дніпровський каскад складається з 6 гідровузлів. У разі прориву греблі Київської ГЕС площа затоплень становитиме більш 1000 кв. км.

Практично уся територія України покрита густою мережею авіаліній та аеродромів. Більша частина аеродромів мають зльотно-посадочні смуги (ЗПС) довжиною більш 1800 м. При чому усі великі аеродроми за своїм технічним обладнанням можуть приймати та випускати сучасні важкі транспортні літаки. Втім необхідно зазначити і про непоодинокі випадки демонтажу ЗПС та іншого обладнання на колишніх аеродромах ВПС, які нині не використовуються ЗС України. Це однозначно погіршує готовність території країни до оборони. Подальший розвиток повітряного транспорту має здійснюється в напрямку поновлення та збільшення довжини ЗПС, удосконалення навігаційного обладнання, будівництво сховищ та складів МТЗ.

Досвід локальних війн та конфліктів показує, що у ході бойових дій зростають не тільки витрати МТЗ, а і їх втрати від ураження засобами збройної боротьби, які необхідно своєчасно поновлювати. Отже необхідно створювати і накопичувати МТЗ. З метою підвищення їх живучості та захищеності доцільно проводити розосередженню запасів основних видів МТЗ, наближення їх до районів оперативного призначення основних угруповань військ (сил). У нас, з метою економії коштів та скорочення витрат на ЗС України, робота проводиться в протилежному напрямку. Частина складів та арсеналів ліквідується, ті що залишаються укрупнюються.

У комплексі заходів щодо оперативного обладнання території держави особливе значення має розвиток та вдосконалення системи стаціонарних (захищених) ПУ державного керівництва усіх рівнів та державної (національної) мережі зв’язку, а також оснащення їх сучасними засобами автоматизації. Стаціонарні (захищені) пункти управління повинні мати надійний захист від засобів масового ураження, автономні системи життєзабезпечення, енергопостачання, Їх вузли зв’язку та центри комунікацій повинні оснащуватися сучасною технікою зв’язку та автоматизації [1, с.236]. Актуальною проблемою є побудова розвиненої мережі національної системи зв’язку, яку можна використовувати у інтересах національної безпеки.

Розвиток системи енерго- та водозабезпечення повинно бути спрямовано не тільки на забезпечення потреб промисловості та населення держави, але і для потреб Воєнної організації держави, зокрема в особливий період. Енергетика повинна будуватися на використанні різноманітних паливних ресурсів (вугілля, газу, гідроресурсів, атомних джерел). Набуває важливого значення створення мережі автономних електростанцій, та об’єктів, які використовують нетрадиційні види енергії (мала гідроенергетика, сонячна, вітроенергетика і т.п.).

Втім необхідно констатувати, що на нинішньому етапі центральні органів виконавчої влади взагалі не переймаються питаннями щодо підготовки території держави до оборони. В жодному нормативному документі не визначено завдання, повноваження та відповідальність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за підготовку території держави до оборони, в бюджетних програмах не передбачено виділення коштів на підготовку території держави до оборони.

Державне агентство України з інвестицій та розвитку у своєму Наказі «Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку з метою надання у 2010 році державних гарантій для їх фінансування» [2] визначає механізм проведення на конкурсних засадах відбору інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України. Визначено, що відбір проектів здійснюється конкурсною комісією, склад якої затверджується наказом Держінвестицій. До складу Комісії входять представники Мінфіну, Мінекономіки, Мінпромполітики, Мінрегіонбуду, Мінагрополітики, Мінвуглепрому, Мінжитлокомунгоспу, Мінпаливенерго, Мінтрансзв’язку, Держінвестицій, НАЕР, Держкомінформнауки, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Державної інвестиційної компанії (за згодою).

Участь представників Міністерства оборони України у роботі конкурсної комісії не передбачена. Згідно зазначеного наказу конкурсна комісія на своєму засіданні здійснює розгляд проектів відповідно до науково-технічного, виробничого, ринкового (відповідність проекту потребам ринку), фінансово-економічного, соціального та екологічного критеріїв. Жодного натяку на те, що запропоновані проекти розвитку повинні сприяти підготовці території держави до оборони в зазначеному документі немає. Все це потребує уважного вивчення та нагального вирішення.