Лист до лідера ВО Свобода О.Тягнибока

Якщо для когось із партійних функціонерів Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» розважання про ідеали нації, самопожертву, Кодекс Чести й Правильник Українського Націоналіста – пустий звук, то для мене

Лист до лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока

Слава Україні!

Друже Тягнибок для когось із партійних функціонерів Всеукраїнського Об'єднання "Свобода" розважання про ідеали нації, самопожертву, Кодекс Чести й Правильник Українського Націоналіста – пустий звук, то для мене – автора не одного десятка праць з теорії і практики українського організованого національно-визвольного руху й доктора права, – це засадничі принципи мого життя, моєї діяльності й моєї совісті.


Програмовими ж засадами очолюваного Вами ВО "Свобода", від якого я є кандидатом у народні депутати України за N73, – є серед інших проведення люстрації влади, тобто усунення від влади аґентури КҐБ та держслужбовців, які раніше працювали на керівних посадах в КПСС, комсомолі та КҐБ.

Узгоджений у тому числі й Вами у складі Комітету Опору Диктатурі (КОД) нібито "єдиний" "опозиційний" кандидат по виборчому округу N151 такий собі Карнаух, постійно пише і говорить, що він у 1980-1984 роках проходив службу у внутрішніх військах, у тому числі й на посаді секретаря комітету ВЛКСМ полка, а у 1984-1985 роках навчався на Вищих Курсах військової контррозвідки КДБ СРСР, пізніше, у 1990-1991 рр., виконував спеціальні завдання у складі КДБ в Абхазії і Нагірному Карабасі, на кордоні України і Молдови... і т.п.

Шість років тому, у березні 2005-го року, Ви, як колишній народний депутат України, зареєстрував у Верховній Раді проект закону про люстрацію, а відтак виявив прагнення усього членства ВО "Свобода" щодо докорінного очищення влади від представників московської окупаційної адміністрації, компартії, комсомолу й КҐБ.

Названий тут Карнаух є таким, що працював на керівних посадах в комсомолі, був на службі в КҐБ, так чи інакше брав участь у провадженнях справ щодо громадян колишнього СССР з мотивів належності до тієї чи іншої національності.

Якщо ж брати, що за визначенням, то люстрація – це заборона для певних катеґорій громадян обіймати державні та інші значимі для суспільства посади. Визнання органом люстрації особи такою, що підпадає під люстрацію, тягне за собою заборону для цієї особи обіймати посади в органах влади на певний термін.

Ви стверджуєте (і я з цим цілковито погоджусь!), що люстрація – це засіб оновлення влади, тобто – це вже питання майбутнього української національної держави, коли на звільнені від московських КҐБ-істів й комсомольців посади прийдуть молоді фахівці, жодним чином не повязані з сумнозвісним совєцьким минулим.

Той же таки Карнаух, як бачимо, не тільки не розірвав зі своїм минулим, оскільки пізніше тривалий час був у складі фракції по своїй суті ворожої і зрадницької для української державності Соціалістичної партії О.Мороза, – й цим відверто та публічно хизується, що він, буцімто, є й досі (!?) соціалістом якогось там уявного "європейського зразка"... й ефективно колись працював у органах КДБ СССР.

Мені прикро, як одному із членів ВО "Свобода", особі, що має вищу партійну відзнаку ВО "Свобода" Золотий значок та є першим лауреатом високої премії імені Героя України Степана Бандери у номінації "політична діяльність", – що Ви, як людина національно-свідома, світоглядово й політично вироблена, очевидно з подачі Ваших недолугих дорадників і поплентачів, – під маскою "єдиного" "опозиційного" кандидата по виборчому округу N151 (м.Лохвиця Полтавська область) намагаєтесь не лише не поборювати керівного члена ВЛКСМ полка, колишнього працівника КҐБ СССР, але й колишнього відданого члена фракції соціалістів-морозівців, а відтак саме Ви, можливо, опосередковано, через нашіптувачів із ближчого Вашого кола, так чи інакше долучаєтеся до просування у народні депутати України працівника совєцького КҐБ й совєцького комсомолу.

Укладаючи своєрідний пакт про ненапад з "Батьківщиною", Ви говорите: голосуйте за партійний список Свободи і бажано за представника наших партнерів з Батьківщини, адже у нас є домовленість координації сил у майбутньому парламенті, і ми своїм партнерам довіряємо...

Я не хочу Вам нічого закидати, якоюсь мірою ганьбити, паплюжити чи повчати Вас, а ще більше критикувати чи ініціювати внутрішньопартійну дискусію напередодні виборів, що суперечить Статуту партії і є дійсно не на часі, – але зовсім не тому, що Ви за ранґом набагато вище у партійній ієрархії ВО "Свобода" (точно на 72 шаблі!), чи я боюсь відповідальності, а тому, що Ви – направду фактичний і формальний лідер нашої новітньої організації патріотів-націоналістів, які Вам й ще досі щиро вірять!

Водночас я не можу й мовчати, аби публічно не застерегти Вас, – бо, прикриваюсь для мене зовсім пустим ґаслом непоборювання у системі КОД-у таких собі "єдиних" і "опозиційних" (а них ніде печатки ставити із позначкою "зрадник", "перебіжчик", "аґент", трохи згодом – "тушка") – об'єднана опозиція разом з ВО "Свобода" (що надзвичайно прикро!) хоче привести в український Парламент колишнього КҐБ-іста й соціаліста.

До того ж, як мені видається, по усій Україні подібний випадок, як в окрузі N151 (м.Лохвиця Полтавської області) не є одиноким, тому незастосування з боку ВО "Свобода" права вето при обговоренні у КОД-і щодо таких чи їм подібних кандидатів виглядає щонайменше нелогічно й не виправдано та всупереч засадничій точці чинної партійної Програми щодо люстрації, яку ніхто не змінював.

ВО "Свобода" задекларувала в своїй Програмі визнання боротьби, яку до кінця 1950-х років проводила Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), – національно-визвольною боротьбою Українського народу та визнання вояків УПА та підпільників ОУН учасниками національно-визвольної боротьби за державну Незалежність України та надання ветеранам ОУН та УПА належних пільг і компенсації, недоданих за роки Незалежности. В нашій програмі йдеться також про скасування спеціальних пенсій для прислужників совєцького режиму, керівників комуністичної партії, комсомолу та каральних органів СССР.

І тут в мене виникає до Вас зовсім логічне питання: а чи будуть голосувати за такі програмові засади подібні до Карнауха представники "об'єднаної" "опозиції"?! – Переконаний, що ні! – Бо це якраз вони, московські МҐБ-істи й КҐБісти, системно винищували цвіт української нації: загазовували підпільників й повстанців в криївках, стріляли їм у потилицю в буцегарнях, переслідували наших дисидентів на різних там катівнях та "психушках".

А що будуть говорити в майбутньому українському Парламенті ті ж самі "узгоджені" ВО "Свобода" такі собі опозиціонери з-під стягу комсомолу-КҐБ-КПСС про впровадження термінів "титульна нація" чи "економічний націоналізм", – чи будуть вони йти за висловлюванням Тараса Шевченка, який казав, що нація – це є кровно-духовна спільнота і мертвих, і живих, і ненароджених, і тих, що в Україні, і тих, що поза її межами, – чи поняття "українець" буде для наповнене етнічним змістом, – чи будуть вони мені, Вас і наших побратимів вважати за "украінскіх буржуазних націоналістов", – або чи будуть вони говорити нашою рідною українською мовою, – або поважати нашу віру чи шанувати наші традиції? – Впевнений, що ні! Тому в умовах суцільної українофобської істерії, як на мене, ми просто маємо права йти на поступки різним там толерастам, манкуртам та безбатченкам, бо нам, українським націоналістам, цього ніколи не просять кров і жертви замордованих козаків, українських підпільників, повстанців та дисидентів...

...Вибори закінчаться рівно 28 жовтня цього року, але гіркий присмак від фактичної підтримки (чи погодження) ВО "Свобода", якої Ви є очільником, певних негідних кандидатур, тісно пов'язаних з московсько-совєтським режимом, – залишиться в мене особисто назавжди, а такий угодовський крок, як на мене, не може бути виправданий жодними тактичними кроками нашої партії, до якої я належу, заради досягнення нею будь-якої мети, у тому числі й перемоги на виборах у тому чи іншому окрузі.

Я зробив свій громадянський вибір у Лохвицькому виборчому окрузі N151 на користь Тараса Кутового не випадково, бо це молода й освічена людина, український патріот. Він походить із родини, що ще із совєтських часів ідентифікувала себе щирими українцями, а його рідна сестра Тамара була учасником (разом з Вами!) славної студентської Революції на Ґраніті у вересні-жовтні 1990 року, – цієї найпотужнішої і найяскравішої акції часів боротьби за Незалежність України.

Як зі мною та моєю твердою й рішучою позицією поступати, то є справа більше не Вас особисто, аж ніяк не КОД-у чи такої собі ефемерної "об'єднаної" "опозиції", а більше – процедур у відповідності зі Статутом ВО "Свобода". Однак я впевнений, що дуже прикрий для мене і переважної більшості щирих українських патріотів випадок в окрузі N151 (м.Лохвиця Полтавської області) з таким собі "єдиним" "опозиційним" кандидатом, а насправді – колишнім комсомольцем з його керівної ланки, по суті справи – КҐБ-стом (яких колишніх не буває), і зрештою соціалістом-морозівцем Карнаухом, – не піде на користь нашій спільній українській національній справі.

І на останнє. – У телефонічній розмові зі мною 29 серпня ц.р. Ви порушили питання присудження мені Львівською обласною радою, більшість депутатів у якій складають члени ВО "Свобода", – премії імені Героя України Степана Бандери.

Цю премію і це визнання львів'ян я дуже ціную, але водночас хочу повідомити Вас, що я, – колишній офіцер підводник на атомних підводних човнах Північного Флоту в Заполяр'ї, – жодних відзнак СССР і Держави Україна не мав і, сподіваюсь, вже не матиму.

І жодним чином не позиція ВО "Свобода" в Львівській облраді щодо моєї підтримки (хоча я й цього не заперечую), а насамперед моя багаторічна праця на благо української нації вкупі з підтримкою чолового діяча Українського Руху Опору Богдана Гориня, як також політв'язнів сталінського-брєжнєвських концтаборів – охоронця Головного командира УПА Романа Шухевича – Любомира Полюги, отця Зиновія Карася з Коломиї та Ігоря Олещука з Тернополя, які підтримали мою кандидатуру, – стали підставою для рішення хвального журі обласної ради при присудженні мені премії імені Героя України Степана Бандери.

Мешкаючи у провінційній Лохвиці, я став автором 13 книг з права, публіцистики, україністики та упорядником 19 збірників праць, переважно з історії українського націоналістичного руху та боротьби ОУН, УПА, УГВР, є членом Керівної Ради Світового Конґресу Українських Юристів, а віднедавна – Почесним українським капітаном першого ранґу ВМС України, раніше став доктором права та приват-доцентом Українського Вільного Університету (Мюнхен, ФРН).

Я й досі очолюю перший у Полтавській області районний Комітет Опору Диктатурі, куди й досі не ввійшли місцеві організації "Батьківщини" й "Фронту Змін", посилаючись на катеґоричну заборону їхніх партійних начальників, про що я повідомив привселюдно опозиційного прем'єру Сергію Соболєву та віце-спікеру Миколі Томенку, коли ті побували у Лохвиці.

Як краєзнавець, став ініціатором та фундатором встановлення погруддя Тарасу Шевченкові, пам'ятних знаків – "Жертвам Голодомору-Ґеноциду української нації та політичних репресій" та "Борцям за Волю України" та 14 меморіальних дощок у т.ч.: українським Гетьманам – Івану Мазепі та Михайлу Ханенку, головному отаманові військ УНР Симону Петлюрі, художнику Михайлу Дмитренку, економісту М.І.Тугану-Барановському, Митрополиту й будівничому УАПЦ Василю Липківському, останньому кошовому Запорізької Січі отаману Петру Калнишевському та іншим українським достойникам.

Ще я маю відзнаки усіх трьох українських церков: нагороджений Патріархом Філаретом (УПЦ КП) Орденом Архистратига Михаїла, Грамотою владики Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), Медалею Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ); маю також Дивізійні Хрести українських ветеранів із Дивізії "Галичина" та бригади "Вільна Україна" й медаль Спілки офіцерів України, а від командувача ВМС України – відзнаку "Патріот України" та медаль "20 років ВМСУ", удостоєний також медалі полк.Євгена Коновальця, входжу до складу Національних Спілок – журналістів та краєзнавців. Як видно, я маю й інші заслуги перед українським народом, крім названої Вами високої премії імені Степана Бандери та Золотого значка ВО "Свобода", якими, незважаючи ні на що, я особливо пишаюся...

Можливо, Вам не повідомили дорадники, але лише у Лохвиці на Полтавщині, одинокому містечку Лівобережної України, при центральній вулиці міста вже кілька років поспіль височіє поряд з Державним прапором України, червоно-чорний стяг визвольної боротьби під еґідою ОУН та УПА, як також партійний прапор ВО "Свобода" (як, власне, і в мене на оселі).

Якраз у тій же самій Лохвиці, першому місті на Схід від Галичини, – є меморіальні таблиці голові Проводу ОУН та Головкому УПА Роману Шухевичу та Аверкію Гончаренку, командиру славних лицарів-крутянців, пізнішому старшині Української дивізії "Галичина". Чого мене це коштувало знати нікому не потрібно, бо в там, в Галичині, боротися за українську Україну й націоналістичні ідеали во сто крат легше, комфортніше і безпечніше, аніж тут у нас, на Наддніпрянщині, куди "Свобода" прийшла зовсім недавно, однак у Лохвиці на місцевих виборах 2010 року вже набрала 10 відсотків голосів.

Яким буде відсоток в нашому реґіоні 28 жовтня 2012 року "за" ВО "Свобода" Ви з побратимами побачите незабаром, якщо набиранню позитивної динаміки у цій площині не зашкодять розкладові та контрпродуктивні оборудки Ваших "зальотних" емісарів...

Незважаючи ні на що, я залишаюсь українським патріотом-націоналістом, як і переважна більшість моїх побратимів із Всеукраїнського Об'єднання "Свобода".

"...Караюсь, мучусь, але не каюсь..."

Щиро Вас та побратимів здоровлю й тисну правицю, -

доктор права Українського Вільного Університету, адвокат Олександр Панченко з міста Лохвиці, – запеклий ворог КҐБ, комунізму-соціалізму і Московщини, заступник голови Полтавської обласної організації ВО "Свобода"