Кваліфікація законодавця має бути значно вищою, ніж суддів - це проста логіка.

2). Депутати без юридичної освіти - всупереч здоровому глузду привласнили собі повноваження законодавців - почали приймати закони та ще й реформувати судову владу. При цьому вони надали собі статус недоторканості - особливого дипломатичного імунітету, який у світі прийнято надавати тільки громадянам іноземної держави. Як наслідок такої абсурдної законотворчості, Україна до цього часу не стала правовою державою, а суди завалені мільйонами господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справ. 

3). Верховна Рада у 1992р прийняла пакет шахрайських законів, якими гарантувала кожному громадянину право на приватизацію частки державного майна, що у 1992 році було еквівалентом 54 000 доларів США (за таку суму тоді можна було би купити приблизно 10 квартир у Львові). В результаті юридичної некомпетентності та безвідповідальності депутатів Верховної Ради приватизація не відбулася, а величезні державні багатства - власність Народу України (об'єкти приватизації) захопили наближені до влади особи – зараз олігархи. 

4). Верховна Рада прийняла закони про вибори, де не встановлено жодних вимог щодо освіти і професійних здібностей депутатів, де порушено права людини і використано не менше 15 різних шахрайських технологічних прийомів з метою фальсифікації результатів виборів та обрання некомпетентної влади. З допомогою цього закону, партійно - олігархічні клани періодично захоплюють владу. Цей закон повинен мати статус конституційного, бо він регулює відносини між двома основними суб'єктами конституційного права: народ (суспільство) і обрана ним влада.

5). Депутати не прийняли закони, які би забезпечили умови для розвитку виробництва в Україні та зменшення її енергетичної залежності. Навпаки, вони прийняли ряд законів, які відкрили шлях до занепаду економіки та нечуваного знищення колись могутніх державних підприємств, їх банкрутства і розкрадання. В результаті цього мільйони наших громадян втратили робочі місця і були змушені (7млн) виїхати за кордон. Шляхом емісії грошей (99,7 млрд грн у 2010р) влада щорічно розкручує інфляцію, що приводить до грабежу Народу внаслідок росту цін.

6). Внаслідок деструктивної діяльності Верховної Ради та Уряду в Україні прийнято закони, якими встановлено непосильні податки на виробництво і на зарплату (починаючи з 17 гривень), а також мізерні зарплати і пенсії. В той же час в Україні багаті практично не платять податків - відсутній податок на нерухоме майно і багатство. За кордоном за рахунок податку формується до 90% бюджету міст. Така політика є антинародною, антидержавною і ознакою якогось цілеспрямованого економічного і правового геноциду громадян України. 

7). За 20 років незалежності депутати так і не зуміли прийняти новий Житловий кодекс України, але ліквідували надзвичайно важливий закон, який реально гарантував в часи УРСР конституційне право на житло: громадянин не мав права бути власником більше однієї квартири, будинку. Завдяки цьому в 1992-1998 році вартість 2–км квартири у Львові дорівнювала автомобілю ВАЗ. Проти інтересів Народу «законодавці» дозволили купляти квартири навіть іноземцям. В результаті маємо світову вартість житла, яке є недоступним для 90% громадян; маємо монополізований ринок житла, а наші громадяни змушені орендувати метри в багатіїв, які володіють десятками - сотнями квартир, і при цьому не платять податки.

8). Як результат неадекватних дій депутатів, Україну перетворено у тотально – злодійську та економічно відсталу державу з абсурдною системою влади, яка подібна, але гірша від моделі СРСР. Внаслідок цього: порушуються права людини, не діють закони, Конституція України; чиниться свавілля, економічний і правовий геноцид народу; суди, прокуратура і міліція перетворені у злочинні організації. На черзі третій і завершальний етап знищення України - продаж наших земель.