Сценарій розколу України і його флюгери..

Цією статтею я не агітую за ту, чи іншу партію, тільки застерігаю, що голосуючи за «Батьківщину об’єднану», КПУ, Партію регіонів, «Свободу», ми наближаємо розкол України, так бажаний Путіну.

     Читаю вислови філософів, вождів, письменників, лауреатів, політиків, депутатів, героїв, журналістів, – і всі праві: Платона, що «більшість у будь-якому суспільстві становлять ідіоти»;  Леніна, що «моралі в політиці немає, є тільки доцільність»; Ліни Костенко, що «Росія - це великий спрут. У всіх, до кого вона привалилася боком, мертвіє тіло нації»; Олександра Солженіцина, що без України, Білорусі і Казахстану Росія ніколи не стане імперією; Віктора Суворова, що «комуністичні лідери бувають двох типів: злочинці або  дурні, дурні або злочинці»; Генадія Москаля, що «у нас стільки спецслужб, певно, їх у Гітлера було менше, ніж сьогодні у нас»; Степана Хмари, що нелюдяна злочинна совєтська система залишилася в Україні не як неминуча фатальність, а стала закономірним наслідком допущених стратегічних помилок…, в результаті, тепер ми є свідками того, як орда ненаситних мародерів, відчуваючи безконтрольність і безповідальність, штовхає Україну до прірви;  Григорія Омельченка, що в семидесятих роках  КДБ завербувало Януковича після двох ходок на зону, а Тимошенко - ФСБ після затримання у 1995 році в аеропорту Росії з 100 млн. зелених. контрабанди; Рамзана Кадирова (виразника думок Путіна), що «Грузия, Южная Осетия, Украина – все это будет продолжаться и продолжаться. Это какая-то тайная болезнь России. Почему мы должны постоянно страдать, если можем ликвидировать это раз и навсегда? Мы большое государство, у нас все есть – армия, техника. Нам необходимо переходить в наступление»; Олександра Руцького, що «деякі політики – наркомани: нічого святого для них нема і задля кайфа на любу підлість готові»; Ігоря Губермана, що «беда державе,  где главней, кто хитрожопей и говней»;  Юлії Латиніної, що «мрія люпмена – лежати на дивані, і щоб тобі подарували пральну машину. А ще краще-квартиру. А ще краще – літак»; Валентини Руденко, що «ЗМІ в нас розподілені між політичними таборами, між штабами. Але в кожному разі ви не знайдете об’єктивної інформації. Кожна із сторін не інформує, а зомбує і це ще раз засвідчує розкол суспільства», що «ніяких українських комуністів немає. КПУ – це російська політична структура, керована Кремлем».

     Днями прочитав вислів Яценюка, що в новому уряді прем’єром буде Сергій Соболєв (член  КПРС до 1991 року, депутат парламенту у 2002-2006 року від «Нашої України», який зрадив Ющенка і примкнув до олігархічного БЮТ). Здалося, що це чергова маячня: де ті вибори, які результати, як сформується більшість?... А може він теж правий, бо знає те, про що ми не здогадуємося? Та  як зрозуміти наполегливість Яценюка до Кличка -  підписати заздалегідь угоду про співпрацю після виборів, - коли Соболєв уже «прем’єр»? Звідки така впевненість? Розраховує на підтримку КПУ?  Ймовірно, так і буде, тільки пізніше…

    Якщо Сталін розколов Європу, привівши за допомогою німецьких комуністів Гітлера до влади, то що заважає Путіну підтримати свій рейтинг серед шовіністично налаштованих росіян й подібним чином розколоти Україну, знову звільнивши Тимошенко? (за принципом Тараса Бульби - я тебе посадив, я тебе й звільню)...  По вказівці, підконтрольна КПУ блокується з «Батьківщиною», утворена більшість звільняє Тимошенко, протистояння Схід-Захід загострюється, сепаратисти вимагають автономії, Путін захищає російськомовних, заграниця не заперечує, як не заперечила  розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини. Держави ділять політики, не громадяни! !...  Тимошенко з Януковичем отримають посади (президент, гетьман, гауляйтер), ще й високі нагороди (свідчення генерала контррозвідки Григорія Омельченка ніхто не спростував), як отримували агенти російських спецслужб за виконання важливих  завдань.

      Пам’ятаю, як  КПУ в упряжці з «Батьківщиною» топтали Кучму в 2001- 2004 роках, який намагався повернути Україну обличчям до Європи;  як після обрання Тимошенко прем’єром Москва осадила її амбіції продовженням кримінальної справи, яку згодом Путін призупинив під сценарій боротьби з Ющенком, що класично здійснив БЮТ (вкупі  з КПУ та ПР), остаточно  зневірив Майдан та накинув на нас зашморг ганебною газовою угодою.

    Те, що КПУ керує Кремль, зрозуміло всім. Григорій Омельченко впевнений, що Яценюк теж проект Кремля: очолюючи МЗС України, в 2007 році дав вказівку членам нашої делегації утриматися (в унісон з Росією) від голосування Декларації ООН про права корінних народів, яку підтримали 143 держави.  « Врешті-решт,  прозрійте, і ви побачите, що партія «Батьківщина», список якої сьогодні очолює Яценюк, - це продовження кремлівського, а точніше, путінського проекту БЮТ. Зробіть аналіз виборчого списку кандидатів у депутати  об’єднаної опозиції за національністю – українців там менше третини» (фактично в державі проживає 78% українців). 

    Я не вірю чуткам, що й «Свобода» - проект Кремля, та факт непримиренного словесного протистояння з КПУ переконує, що обидві партії працюють на розкол держави. Не піддались маніпуляціям Москви тільки два діячі високого рангу, налаштовані на об’єднання громадян через політичний компроміс, - це Чорновіл і Ющенко, з якими агенти Кремля, підтримані радикальними політиками,  розправились методами, притаманними спецслужбам.  Насторожують окремі заяви політологів, що й «УДАР» проект Кремля. Цілком можливо, бо деякі політичні перевертні  з корисливих мотивів покинули демократичну «Нашу Україну» (народ, порядність, демократія їм до дупи), зрадивши своїх виборців і Ющенка, який привів їх в політику та не мав можливості заохочувати тими методами, якими Ахметов і Суркіс  утримують зарубіжних футболістів.

    Думаю, що злиття в парламенті КПУ і «Батьківщини» відбудеться не зразу після виборів - 2012, а ближче до президентських, якщо провладні фракції не матимуть 300 голосів, щоб перекроїти Конституцію на користь Митного союзу. Тож Янукович тільки стримуватиме Україну від зближення з Євросоюзом, поки нова більшість не звільнить Тимошенко. Не згоден я з тезою, що олігархи хочуть у Євросоюз. Вони усвідомлюють, що тільки при входженні до Митного союзу зможуть повністю зберегти награбоване, або ж без втрат, як це зробили Роман Абрамович і Бідзіна Іванішвілі, передати свій бізнес путінцям, розуміючи, що в демократичному суспільстві потрібно звітувати за «наперсточні багатства». Приналежні їм партії і ЗМІ вдало «мутять воду», в якій спритні нувориші    виловлюють весь крупняк. Вдумайтесь, із 200 найбагатших олігархів – українців менше 5%, росіян – 16%, а євреїв – понад 77%, а серед 18 мільярдерів – ні одного українця!  Продадуть і передадуть все - і не крякнуть!

    В зміні політичних союзників будуть  зацікавлені і комуністи, бо розуміють, що втратять довіру своїх виборців, якщо й надалі входитимуть у парламентську більшість з мафіозною ПР і тільки словоблуддям боротися з «крупним капіталом», про що вони лепечуть на кожному кроці. Держати ніс по вітру, як флюгери, вони уміють. Та й президентські вибори не за горами, і Симоненко - ще о-го-го!

    На закінчення. Цією статтею я не агітую за ту, чи іншу партію, тільки  застерігаю, що голосуючи за «Батьківщину об’єднану», КПУ, Партію регіонів, «Свободу», ми наближаємо  розкол України, так бажаний Путіну, бо цілою йому не проковтнуть  – Галичиною подавиться. Впевнений, що в логічному і виваженому вислові Гната Тарківського ви на протязі останніх п’яти років переконалися самі: «Якщо іноземна держава через негативи досьє знаходить «спільну мову» з українським політиком високого рангу – це може обернутися проблемами для всієї України: наприклад, економічними збитками або зміною геополітичного курсу».