Фонд праці

В нашій країні кожний громадянин має право на працю та здійснення підприємницької діяльності.

Подібна історія в незалежній Україні повторилася під час фінансової кризи 2008-2009 років. Але на цей раз вже більшість підприємців змушені були згорнути власний бізнес через нестачу коштів й різке зниження платоспроможності партнерів та громадян країни в цілому. Держава ж переймалася тільки рятуванням банківської системи, а люди мали рятувати себе самі.

Звичайно, жодна економіка не може бути застрахована від криз, і всі країни світу періодично стикаються з економічними та соціальними проблемами. Але одні переживають ці кризи більш-менш достойно, а інші стрімко падають у прірву й при цьому перекладають проблеми держави на плечі громадян. Мовляв, виживуть якось. І ті виживають. От тільки народжуваність зменшується, смертність росте, й все більше працеспроможних громадян від’їжджають закордон, а статки держави в цілому зменшуються, як і її авторитет на міжнародній арені. Чи може й повинна держава гарантувати своїм громадянам збереження заробітної плати або ж прожиткового мінімуму, коли люди з незалежних від них причин залишились без доходу й засобів для існування? В Ліберальній партії України вважають, що на кожному підприємстві та в країні в цілому потрібно створити «Ліберально-солідарно-соціальний фонд праці», який надасть гарантії кожному найманому працівникові на отримання ним заробітної плати, що задекларована в трудовому договорі. Механізм створення та дії такого фонду має пройти всенародне обоговорення.

Ліберальна партія України ініціюватиме створення «Ліберально-солідарно-соціального фонду праці», який надасть гарантії кожному найманому працівникові на отримання ним заробітної платні, яка задекларована в трудовому договорі, у тому числі права на відпочинок та соціальний захист, а роботодавцю на отримання запланованого доходу вказаного в бізнес плані, для забезпечення виконання статей 43, 44, 45 Конституції України.