Курсова стабільність гривні: думки на вічну тему

Міркування про майбутній курс гривні починаючи з 1996 року завжди подібні до гадання на кавовій гущі.

Міркування про майбутній курс гривні починаючи з 1996 року завжди подібні до гадання на кавовій гущі. Цей процес виявляється настільки заворожуючим і резонансним, що час від часу магнітом притягує до себе увагу тотальної більшості ЗМІ, банкірів, фінансових аналітиків, чиновників і навіть політичних експертів.

Що цікаво, найбільш радикальні висловлювання «шаманів» з експертного середовища з року в рік щедро окуповуються довірою мільйонів вдячних читачів, слухачів та телеглядачів. При цьому курс гривні до долара роками і навіть п’ятирічками може лишатись напрочуд  стабільним, а час і масштаб девальвації чомусь сприймаються, мов грім із ясного неба.

Перш ніж внести свою лепту в тему, на яку сказано все що можливо і неможливо, попереджу: валютного прогнозу не буде.  Інтернет, телебачення, преса і так рясніє майбутніми очікуваннями вигляду цінника UAH/USD. Цифри варіюються від космічних до цілком нейтральних. Серйозні обличчя і не менш серйозні дослідження поважних експертів навівають панічні настрої в населення, яке починаючи з липня поступово змінює структуру депозитів з гривневих на доларові. 

Та поки що ставки вкладників на падіння національної валюти не окупилися: гривневі депозити приносять більш ніж удвічі вищий дохід. А регулятор у своїх діях виходить з тези: страх різкої та глибокої девальвації, породжений історичним досвідом, зможе бути вилікуваний лише часом і регульованим плаванням гривні навколо відмітки 8 гривень/долар.

Чи стане очікування валютного краху виправданим залежить від маси факторів, що впливають на формування курсу гривні. При цьому, без розуміння природи українського курсоутворення не можливо побудувати жодного точного прогнозу, а якщо говорити коректніше – то не можливо прорахувати ймовірність базового, песимістичного та оптимістичного  варіантів курсової динаміки .

Висока доля невизначеності дії усіх факторів, що впливають на курс, їхня багатоманітність, а також посилена увага нацбанку до стійкості на валютному ринку роблять будь-які точні заяви про майбутнє гривні проявами популярного наукового методу «пальцем в небо».  

Очевидно лиш те, що існує три групи факторів впливу на курсову стабільність гривні:

1)      Попит на доллар, збільшення якого порушує стійкість курсу.

2)      Пропозиція долара, зниження якої чинить девальваційний тиск.

3)      Характер впливу НБУ на попит і пропозицію.

Про посилення попиту на доллар свідчить зростання обсягу закупівель населення на валютному ринку в вересні та жовтні.  Велику роль у цьому відіграли передвиборчі девальваційні очікування. Посилювали паніку негативні прогнози про майбутнє гривні.

Деякі банки замість розвитку низькодохідного кредитного бізнесу, використовують кожну можливість конвертувати вільні гривневі ресурси на долар, обґрунтовуючи це захистом від валютних ризиків.Валюта залишається в Україні одним із найдоступніших способів збереження заощаджень.

Проте на стрибок валютного попиту впливають не лише захисні та інвестиційні, а й спекулятивні мотиви: економічні агенти запасались валютою з надією на швидкий виграш від очікуваного знецінення національної валюти. 

Головним драйвером девальваційних очікувань стали прогнози щодо скорочення пропозиції доларів.

По-перше, через зниження сукупних експортних валютних надходжень, що страждають від падіння світових цін на металургійну продукцію.

По-друге, через негативну динаміку ВВП, що не сприяє залученню доларових інвестицій із Заходу.

По-третє, через невизначеність майбутньої співпраці з МВФ, якому в 2013 році Україна повинна повернути 5,5 мільярдів доларів. Якщо не буде нових траншів, або хоча б рефінансування існуючої заборгованості, відтік такої суми чинитиме значний тиск на гривню.

Якщо поглянути на останні причини відірвано від контексту, виникають побоювання за майбутній курс. Проте не варто забувати, що Національний банк України, який відповідає за курсову стабільність гривні, усіма залежними від нього методами намагається згладити сплески попиту на долар та впливати на обсяг його пропозиції. 

Регулятор подає сигнали ринку про те, що різка девальвація гривні не має макроекономічних підстав, адже за існуючих низьких темпів інфляції товарне наповнення грошової одиниці лишається стабільним. Негативні очікування про зниження пропозиції валюти нацбанк долає інтервенціями за рахунок власних золотовалютних запасів, а також практикою адміністративної боротьби з банками-спекулянтами. У стратегічному плані НБУ декларує курс на дедоларизацію економіки шляхом паспортизації валютних операції, обмеження валютного кредитування тощо.

Скептики заперечують, що таке заспокоєння населення стабільністю курсу дорого коштує економіці. Обсяг золотовалютних резервів є обмеженим і за 10 місяців 2012 року знизився з 31,8 до 26,8 мільярдів гривень. Крім цього, ніхто не відміняв «неможливу тріаду» монетарної політики: у країні з відкритим капітальним рахунком платіжного балансу державна політика може орієнтуватися або на зовнішню ціль - керований валютний курс, або на внутрішню - регульований рівень ставок і цін, але не на обидві цілі одночасно. Нині ж утримуючи курс від спекуляцій, НБУ змушений обмежувати випуск гривневої маси, що призводить до об’єктивного зростання ставок за кредитами. Останнє гальмує  ділову активність та ріст ВВП - і коло замикається.

Таким чином майбутня динаміка гривні залежатиме від вирішення нацбанком вічної дилеми: що важливіше - впливати на курс чи на ставки за кредитами? Компроміс щодо гнучкого, але регульованого курсу – одне із логічних рішень.

Варто також пам’ятати, що російські державні банки погодились замістити фінансування МВФ кредитними коштами зі свого боку. У випадку політичної стабілізації Україна може отримати валюту резидентів, що нині «припаркована» в офшорах. Введення обов’язкового продажу 50% валютної виручки підсилить інтервенційну потужність НБУ. 

Як бачимо, лише комплексна оцінка всіх факторів впливу на курс здатна прояснити ситуацію про майбутнє гривні. У рівнянні «гривня/долар» занадто багато невідомих, більшість з яких знаходиться за межами чистої економіки.