В дешевих бойовиках мене завжди дивували дві речі-допит терпіли та останнє слово кілера перед тим, як натиснути на гачок.
Допит терпіли завжди виглядав трагічно та пафосно.Він, терпіла, висить закутий у кайдани та трубі і його ребра , виконуючи наказ свого шефа, безжально рахують два-три бритоголові придурки.Все це супроводжується героїчною поведінкою терпіли та певною кількостю крові.Антураж. Без цього допит- не допит.
У підсумку терпілу рятують і користі від того допиту , ну хіба, що розбите обличчя головного героя, який одночасно і є терпілою, який в останній момент демонструє шокованій публіці мужність та, як правило, посвідчення співробітника МВС.Нічого дивного . Більшість консультантів цих фільмів -це колишні працівники силовихх структур, які дуже добре знають, що таке допит у стінах МВС.Тому не дивно, що ці методи перенесені на екран і широкий загал дивиться цю маєчню, співчуваючи терпілі- менту,або, навпаки, радіючи з того, що хоч на екрані хтось набив йому писок.
Ще гірше виглядають сцени , коли злодій, поціливши у головного героя , замість того щоби спокійно натиснути на гачок і вже потім прочитати свою промову,починає це робити до пострілу. Спочатку йде нудний монолог негідника , в якому він повідомляє сміливого головного героя про свої наміри його застрелити .Свою промову негідник супроводжує активною жестикуляцією та страшною мімікою, яка на його думку повинна налякати потенційну жертву.Для чого його лякати , якщо ти збираєшся його вбивати , для мене це так і залишиться загадкою.Так само мені не зрозуміло- навіщо потенційній жертві за мить до того, як йому прострелять голову, знати свою характеристику з місця роботи та особисту думку щодо своєї персони з боку потенційного вбивці.Як правило , за той час , поки потенційний вбивця зачитує своїй жертві довідки з ЖЕКу та характеристики з місця роботи, останній, себто жертва, встигає згадати , що у нього є запасний револьвер, з якого він і робить свій влучний постріл в голову сентиментального і не дуже розумного вбивці.
Не робіть не того, не того. Не треба везти терпілу в гараж, витрачаючи на це час та пальне. Не треба забирати його в кайдани та бити по нирках, помилково вважаючи , що саме так ви дізнаєтеся ту інформацію, яка вас так цікавить.Після всіх цих дешевих понтів з багажником автівки , куди ви завантажили свою жертву, ризикуючи нарватися на патруль ДАІ, та клопоту із вибиванням зубів та інформації, постає головне питання-що далі робити з терпілою, обличчя якого тішить вас усіма фарбами осіннього лісу.Якщо у вас достатньо рішучості, то після певних маніпуляцій виникне наступне запитання-що робити з тілом ?
Щоби уникнути всіх цих зайвих клопотів, треба просто вміти розмовляти та слухати того, кому ти задаєш свої запитання, аналізуючи та вираховуючи ті незначні помилки у його відповідях.Він сам розповість вам усе , що знає, а саме:ваше псевдо, яким вас нагородили опера у своїй розробці, подробиці своєї діяльності, всі ті дрібнички , про які ви здогадувалися і які потім дозволять скласти вам цілісну картину. І головний принцип-грайте на його самолюбстві.Мимохідь вкинута вами фраза , у якій ви ставите під сумнів його персональну велич та вагу у суспільстві, принесуть вам у відповідь стільки інформації, яку жоден бритоголовий дебіл не зможе витягнути з нього лещатами.І байдуже хто перед вами-член ГО УНСО чи дослідниця Голодомору, помічник Народного депутата чи сам народний обранець.У всіх них є ця ахіллесова п"ята-самолюбство.
І головне.Якщо ви вирішили стріляти або нищити його, прочитайте терпілі його характеристики заздалегідь щоби у нього потім не виникало бажання скористатися запасним револьвером.Його монолог над ваших бездиханним тілом ви навряд чи вже почуєте.
Чого тільки не напишеш після цих серіалів...Проте мене чекають нові серії «Ментів».Вибачте, я за поп-корном та пивом.Приємного вам перегляду.