Опозицію подолано. Перемоги досягнуто. Що далі?

Після виборів кулаками не махають. Передвиборчо-післявиборча математика.

Давно вже вляглися виборчі пристрасті, нарешті вляглася і післявиборча лихоманка. Всі погляди тепер спрямовані вперед- на діяльність новообраної Верховної Ради. І вона вже на старті! Старт завше викликає підвищену цікавість. Шкода, лишень, подальший перебіг й, тим паче, фініш вже мало кому цікавий... На жаль, в першу чергу ж самим депутатам. Причини цього криються в результатах тих же виборів...


                                                                     Довибиралась Україна.

Отже, результати виборів: хто переміг? чому? що буде далі? Однозначно перемогла партія влади! Не завжди втримати владу важче, ніж здобути. Але Партії Регіонів вдалося і одне, й друге. Експерти говорили про ті ж підсумки голосування вже розпал передвиборчої компанії. І не зрозуміло чому опозиціонери звістку про свою поразку зустріли з таким здивуванням. Ба, більше- заявляли про свою перемогу! Хоча зрозуміло, навіть 30%- це перемога. Наприклад, ВО "Свобода" з тією ж третиною голосів виборців отримала своїх керівників та контроль над діяльністю трьох обласних рад Галичини. Безглуздо було припускати, що не скористається своєю перевагою і ПР.

Ще вражаючішою виявилась перевага партії влади по мажоритарним округам. Невже й це для когось стало сенсацією?! Звичайно, ні- для цього й приймали цей Закон про вибори зі змішаною системою. Хто приймав? Та ті ж регіонали з "тимошенківцями" і "яценюківцями" вкупочці. А оскільки фінансової і організаційної потуги для перемоги по округах останні не мали, то підписали собі вирок власноручно! І можна скільки завгодно розповідати про стратегію розвитку країни чи тактику боротьби з кризою, та якщо ти навіть не розумієш, як можна вибороти владу, хто тобі повірить, що ти знаєш, що з нею робити?!

А тепер трохи математики. Партія Регіонів отримала за змішаною системою всього 185 депутатів, ВО"Батьківщина"- 101, "Удар"- 40, ВО"Свобода"- 37, КПУ- 32, "Єдиний Центр"- 3, Народна партія- 2, "Союз" і Радикальна партія- по 1, а також 43 депутати є самовисуванцями. Отже, ПР може сформувати більшість навіть з одними самовисуванцями! Але цього не станеться, бо ПР "дружитиме" і з комуністами, і з усіма іншими по максимуму. Це всім зрозуміло,- помики помаранчевих зразка 2007 вони не повторять. Хто забув, нагадаю: БЮТ і НУНС набрали в сумі 227 голосів і не отримали стійкої більшості, пошкодувавши посади спікера голові Народної партії. ПР тоді змогла домовитися і з Литвином, і багатьма "ющенківцями" та "тимошенківцями", перехопивши ініціативу у свої руки.

Але повернемося у сучасність. Чи перемогли б опозиціонери за пропорційною системою, про що вони не втомлюються заявляти? Отже множимо на 2 кількість депутатів списочників і отримуємо (теоретично!) такий підсумок: ПР- 144, "Батьківщина"- 124, "Удар"- 68, КПУ- 64, "Свобода"- 50 депутатів. Тобто, ПР+КПУ=208 голосів=поразка! Отже, більшість 6-го скликання ВРУ таки правильно оцінила свій потенціал і прийняла стратегічно правильне рішення прийняти зручніший закон про змішану систему виборів! А ось опозиції, яку підтримала у багатомандатному виборчому окрузі більшість виборців, тепер залишається роль політичних клоунів, які тепер скаржаться на власноручно прийнятий закон про свою поразку! І тут не має жодного значення прийняли б цей закон без їхньої участі чи ні- роль політичних лузерів вони собі вже узурпували. А "Удар" І "Свобода" виявилися заручниками недалекоглядності (продажності?) своїх партнерів.

Але і це ще не уся правда. Продовжимо нашу математику з нестандартного погляду- а що, якби новий закон про вибори прийняли на виключно мажоритарній системі?! Припустимо, на довиборах у скандальних п"яти округах переможуть 2 регіонали, 2 батьківщинця і 1 свободівець; множимо кількість партійних мажоритарників на 2.. Тоді парламент сьомого скликання мав би (теоретично! І плюс-мінус похибка) такий вигляд: ПР- 230 мандатів, "Батьківщина"- 82, "Свобода"- 26, "Удар"- 12, "Єдиний Центр"- 6, Народна партія- 4, "Союз" і радикальна партія- по 2, самовисуванці- 86, а комуністів би й зовсім не було(!). Отже ПР, виявляється, ще й зжалилася над суперниками, не протягнувши "мажоритарний" закон! Адже вона мала б просту більшість і самостійно, а разом з улюбленими самовисуванцями- і конституційну!!!


                                                               Як тебе захопити, Києве мій?!

Але після виборів кулаками не махають. Для обох таборів могло бути й краще, і гірше. Маємо те, що маємо. Що ж далі? Вибори у Києві. Скільки їх не затягуй, все одно влада буде змушена їх колись оголосити! Чому затягують? Дивись результати парламентських виборів по партійній системі у Києві: "Батьківщина"- 30,99%, "Удар"- 25,45"%, "Свобода"- 17,33%, ПР- 12,60%, КПУ- 7,23% . Отже, перемогти в столиці ПР буде нелегко. Але можливо! Як саме? Наприклад, у Київраді через мажоритарку. Схема потенційно навіть ідеальна, але не для Києва. Принаймні, на останніх жовтневих виборах гречка з несподіваним тріском програла партійним брендам! Але в умілих руках екс-мера Черновецького ця схема працювала безвідмовно, тож категорично відкидати її не варто... Що ж робити з партіями? Єдиний вихід- створення технічного (краще кількох!) проекту з незаплямованою назвою (зелені, озимі, європейські, патріотичні, громадські тощо) і потужна його розкрутка безпосередньо перед виборами. Регіонали, комуністи і "технарі", та ще й + тушки= цілком реальна більшість. Єдина дилема- вгадати, яка з двох систем: змішана чи пропорційна спрацює... Але для цього існують численні, зокрема й імпортні, політтехнологи. А те що буде прийнятий новий закон під ці вибори не викликає сумнівів. Така вже в нас традиція....

Що ж до стратегічно вирішальної посади міського очільника, то тут усе простіше. Різниця в рейтингах Попова і Кличка, завше коливалася в межах статистичної похибки, а отже запорукою перемоги може стати організаційно-адміністративний ресурс. І навіть у випадку явної перемоги опозиціонера, для ПР ще нічого не втрачено. Адже вже нині успішно працює схема з розділенням осіб міського голови і очільника КМДА. Саме осіб, бо повноваження практично повністю узурповані одним з них. Чи вдасться ж по-доброму домовитися про таке співіснування з опозиційним кандидатом-переможцем, а це найшвидше буде Кличко, покаже час. А домовлятися про будь-що з наближенням виборів президентських ставатиме дедалі важче. Але це вже тема іншої статті...