Емоції обуреного українця
Доброго ранку, Україно! Ще спиш? Вставай, час
настав!
Те, що відбулося минулої ночі у місті-герої Києві
не має аналогів у
новітній історії України. Я до кінця вірив у прагматизм теперішньої влади. Це ж
ніби так природно і звично—тихцем ігнорувати думку народу.
Саме такий варіант я й розглядав, як єдиноймовірний.
Але владопритримувачі вдалися до найбільшої дурниці, яку можна вигадати! Ну
кому заважали ці хлопчики й дівчатка, що ночували на Майдані Незалежності(!).
Певен, нікому, навіть владі своє робити. Яка ж мета розгону? Запарканити
залізяками головну площу міста й напхати досередини молоденьких
солдатів-строковиків внутрішніх військ? Всім зрозуміло, що ідея ковзанки з`явилася саме через народний протест.Дурня найповніша—якщо
цей протест таки вибухне, то тут якесь конкретне місце не матиме жодного
значення! Вочевидь недалекоглядного професора зливають його ж
консультанти-оточенці.
Такого великого стихійного мітингу, що відбувся на Михайлівській площі учора я
не бачив ніколи. Люду було без ліку й на всіх оточуючих вулицях. Та
найголовніше— обурені ЛЮДИ ПРИЙШЛИ З ВЛАСНОЮ ГРОМАДЯНСЬКОЮ ПОЗИЦІЄЮ! В той час,
коли політики агітували вийти у неділю, люди не стримавши праведного гніву
покинули домівки і рушили самостійно й негайно. І саме за народним викликом
лідери опозиції мусили вийти до людей. Саме таке суспільство ми маємо будувати,
де люди ініціюють прихід політиків, а не навпаки!
Це був щирий людський гнів, що не мав меж. Те що, відбувалося на Михайлівський
було повною протилежністю євромайдану: відсутність партійних прапорів,
налаштовані радикально люди, налаштовані самостійно, щиро ділилися одне з одним
переповнюючими емоціями, кричали гасла, що йшли з їхніх душ, а не нав`язуються
кимось зі сцени. Щодо сцени, то вона була досить умовною і андеграундною.
Звукопідсилювальну техніку підвезти не дозволили, тож чутно від пам`ятника княгині Ользі було всього метрів на 20. Більшість
люду не чула нічого зі сцени, а багато й не знали, що мікрофон на площі працює
взагалі. Зате усі обговорювали нічні події.
Я недарма так часто вживаю слово ЛЮДИ. Саме біль людський за невинно пролиту
кров згуртував народ так, як не змогли цього зробити протистояння політиків між
собою, нав`язувані мовні суперечки, дилема європейської чи азійської інтеграції
тощо.
На площі стояли прихильники різних політсил і противники усіх, російсько- та
україномовні, прихильники і противники вступу до ЄС. Та терпіти таких
очільників не згоден ніхто! Замість вибачень і відставки вони знайшли крайнього
пішачка, на якого можна повісити беспредєл. Може тепер керівники міліцейських і
спецпризначенських підрозділів задумаються переш ніж віддавати підлеглим
злочинні накази, адже тепер зрозуміло, що ініціатори каші вмиватимуть руки і
всіх собак спустять на пішаків-виконавців. Саме
правоохоронці стануть запорукою перемоги однієї з сторін: зграйки
злочинців або сили народу. Хто схилить їх на свій бік нині прогнозувати важко. Та
те, що з владної партії вже розбігаються депутати—недвозначний симптом…
Шлях єдиний—боротьба! Тепер точно усі вагання відпали. Нинішні керівники
позбавлені й інтелігентності Ющенка, і зваженості Кравчука, і поміркованості
Кучми—ці не зупиняться ні перед чим! Тож вперед, забиймо на пересторги доживаючої
верхівки! Ми основа, то ж ми керуватимемо верхівкою, а не навпаки. 22-ох
змарнованих років цілком досить для порозумнішання, тож час діяти! Рушаймо на
площі наших населених пунктів з власною совістю та позицією!
В добру путь, друзі!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.