Команда Чудновського продовжує сипати перлами і баблом

Гусари грошей не беруть

 Віддавши свого часу країні конституційний обов’язок і однаково вправно чистячи довгими сумними вечорами автомат і «взльотку», автор ставиться до української армії зі змішаним почуттям поваги, іронії та жалю. Єдине, чого не відчувається – це ностальгії, хоча є що згадати (ну хоча б з півтори сотні караулів), та нема чого розповідати. Отримавши редакційне завдання з висвітлення святкування Дня Збройних сил України і перебуваючи у залі, згадував себе, лоповухого солдатика з потертою шинелюгою і вічним інформаційним голодом (про інтернет ми навіть не здогадувалися, тож читав на караульних вежах літературу із пострадянської дивізійної бібліотеки). 

Усе було урочисто, як і годиться, допоки до мікрофона не підійшла помічник народного обранця. І видала наступне: «Доброго дня, шановні захисники Вітчизни. Дозвольте мені, від імені Віталія Олеговича Чудновського, привітати Вас сьогодні із святом… (забула, хвилинна пауза, після якої хтось підказує, що ж власне тут за свято). Знаєте, стільки чоловіків у залі, ха-ха-ха, що я просто розгубилася. Щойно мені спало на думку, що справжньою жінка стає тоді, коли народжує дитину, а чоловік стає справжнім, коли проходить службу в армії. Тож дозвольте вас привітати з цим святом і побажати здоров’я, добробуту, злагоди в сім’ї і мирного неба!». Після того почала роздавати конверти з грошима, не обтяжуючись навіть врученням до нього хай навіть простенької грамоти. У залі почалося перешіптування. За моєю спиною два офіцери не стримувались в емоціях: "Ну що це за ганьба? Вийшла на сцену якась тітка і давай роздавати гроші...". 

Можу погодитися з дамою щодо жіноцтва, проти природи не попреш, але хочу запевнити пані, що не кожного юнака армія зробила справжнім чоловіком. Частенько хлопці поверталися із військової служби морально скаліченими. А якщо слідувати такій логіці, то хто ж тоді Головнокомандуючий Збройними силами України, адже відомо – Президент у армії не служив?

А ще солдатів розважили концертом, і тут теж хотілося б дати пораду. Українські хлопці-військовослужбовці – морально здорові чоловіки, тому розважати їх танцювальними номерами у виконанні молодиків у камуфляжних майках та штанях не варто. Такі виступи з вихилясами більш доречні під час жіночих днів у стрип-клубах. А от по-справжньому зворушив виступ школярів-кадетів, які трохи не в ноти, але напрочуд щиро привітали військових зі святом.

Наша армія доведена до такої ручки, що змушена приймати матеріальну поміч  від будь-кого. Але чи збереглися якісь моральні принципи у офіцерів, чи не образливі такі «подарунки» їм? Коли автор поділився цими думками з колишнім заступником начальника Генштабу, генерал-лейтенантом Петром Проциком, той з солдатською прямотою заявив: «Та не переймайтеся так, Костянтине. Нехай беруть, їм по-справжньому тяжко. А так придбають собі пригоститися та й пошлють благодійника…»