Перший крок, або Знову прогавили

22 січня 1919 року назавжди увійшов у нашу свідомість як День Соборності України. Цей день став першим кроком до об*єднання України у єдину державу.

 22 січня 1919 року стало кульмінацією націолнально-визвольної боротьби українців. Цей день був визнаний Днем Соборності України, адже саме тоді на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки(УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки(ЗУНР). Це був перший крок уперед, адже Україна не була соборною ще з часів держави короля Данила.

 Після проголошення 13 листопада 1918 року ЗУНР, депутати почали здійснювати законодавчі перетворення. Майже відразу виникла ідея злуки Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Тож 1 грудня 1918 року у Фастові було укладено договір між Директорією УНР та Радою державних секретарів ЗУНР про "злуку обох державних одиниць в одну державну одиницю", а вже 3 січня 1919 року, в Станіславлі, куди переїхав весь апарат уряду, одноголосно було прийнято рішення про об*єднання ЗУНР та УНР.

 Новій державі на своїй території вдалося забезпечити певний порядок, створити органи місцевого управління, залучити до роботи на підприємствах фахівців різних галузей. Важливим здобутком стало розв*язання земельного питання: всі великі приватні землеволодіння експропріоювалися та розподілялися між бідним селянством. Ефективним законодавчим актом стало надання виборчого права усім громадянам, широких прав національним меншинам та забезпечення їм 30% місць у майбутньому парламенті.

 Для національного духу та піднесення Акт злуки став великим кроком уперед. Та українська еліта завжди відрізнялася талантом втрачати шанси, коли загальна ейфорія могла б допомогти швидкому державотворенню. На жаль, наші державці того часу так і не зуміли "пробуджену ніжність"(вислів Винниченка) до своєї держави використати для побудови реальних державних інституцій. Проте, найбільшою різниця була в ідеології. Державники ЗУНР були виховані на європейських національних переконаннях, переконаннях революції. Вони зовсім не переймалися сентиментами щодо всесвітньої едності трудящих, а будували державу для українців. УНР же підпорядковувалася "білій" Росії, яка з усіх боків тиснула на державників та на саму республіку.

 День 22 січня 1919 року був одним із найпрекрасніших моментів нашої переважно трагічної історії. Цей день назавжди увійшов у нашу свідомість, як День Соборності України, день нашого етнічного, державного, національного та духовного об*єднання.

 Вже через кілька днів після проголошення Акту Директорія під тиском більшовиків змушена була покинути Київ. Тому західним українцям зась було чекати будь-якої допомоги з Наддніпрянщини, а боротьба з польськими агресорами повністю лягла на їх плечі.

 Хоч справа і не дійшла до справжнього об*єднання, але це був перший крок до здійснення українських мрій - об*єднання єдиного народу!