Діти помирають на уроках фізкультури. Хто винен?

Випадки раптової смерті школярів на уроках фізичної культури, що спостерігаються в останні роки, ставлять багато хвилюючих запитань. А відповіді на них - очевидні.

В одній із шкіл налякані батьки вирішили зовсім відмовитися від уроків фізкультури. Проте, найбільш актуальною лишається довідка, що звільняє дитину від занять фізичною культурою. Тобто, замість того, щоб укріплювати своє здоров’я, діти просто прогулюють уроки, або просиджують на лавці у спортзалі.

- Два уроки фізкультури на тиждень - це майже нічого! Це просто ривкове навантаження на організм. Такі заняття не приноситимуть ні користі, ні задоволення, - вважають науковці.

Зараз умов для занять фізкультурою немає, тому діти одержують нерівномірне навантаження на організм. Вдома вони годинами просиджують перед телевізором, комп’ютером, за домашніми завданнями, а потім - на фізкультуру. Для них стометрівка - це вже дистанція!.. Якщо говорити про дитяче здоров’я, то навантаження мають бути регулярними. Наприклад, у школах Японії фізкультура - щодня.

Отже, не урок фізичної культури є причиною низки трагічних смертей школярів, а, скоріш за все, неправильно визначена і реалізована величина фізичного навантаження, що не відповідає адаптаційним можливостям дитячого організму.

Друга важлива складова проблеми - це теоретичні знання, яких діти не отримують перш, ніж займатися фізкультурою.

Тому що причиною більшості випадків смертей на цих уроках слугувало банальне неправильне дихання дитини зразу ж після фінішу стометрівки.

А скільки дітей травмується, не знаючи, як правильно подати чи прийняти м’яча, або переплигнути через перешкоду!

Погодьтеся, що якби всі діти ішли на заняття, засвоївши відповідні правила, то таких трагедій на шкільних уроках не було б.

Чи багато хто з випускників шкіл знає, наприклад, що треба і чого не можна робити на заняттях з легкої атлетики - як правильно бігати, як підготуватися до бігу, як поводитися перед фінішем і після, як дихати?

Тому підручники з фізичної культури є такими ж важливими, як і з будь-яких інших навчальних дисциплін.

І що дуже важливо: навчившись зі шкільної парти регулярно - і головне - правильно  робити фізичні вправи, відчуваючи при цьому приємне почуття бадьорості і спритності, дитина збереже набуті навички на все життя, і, зрештою, віддаватиме перевагу спортивному дозвіллю перед шкідливими звичками.

Проста аналогія: чи можна грамотно писати, не знаючи елементарних правил? А займатися фізкультурою?

Тобто, для першокласника «Абетка здоров’я» є такою ж важливою, як і «Букварик».

Не можна надалі ставитися до уроку фізкультури як до другорядного, і не забезпечувати засвоєння дітьми основних теоретичних знань і правил цього предмету, що уже призводить до серйозних наслідків.

Варто зауважити, що Державною програмою з розвитку фізичної культури і спорту на 2007-11 роки передбачалося забезпечення навчальних закладів необхідними підручниками з фізичної культури, які підготовлені висококваліфікованими фахівцями.

Причому, вони цікаві і корисні не тільки для дітей, а й для дорослих.

Однак, це положення, по більшій мірі, було просто проігноровано.

P.S. Згідно дослідження, «Абетка здоров’я», видана 10 років тому, малюкам подобається більше  від усіх інших дитячих книжок. На сьогодні це видання є справжнім раритетом.