Співпраця опозиції на виборах народних депутатів 2012 дала свій результат. Якби не мажоритарна система – то опозиція мала би більшість в парламенті. Та навіть на мажоритарних округах узгодження кандидатів між “Батьківщиною” та “Свободою” виявилось продуктивним. З перших днів роботи нової Верховної Ради опозиція показала рішучість дій в питанні «тушок» та неперсонального голосування. Звісно, і перші тушки Табалови після ганебного вигнання працюють в парламенті, і деякі депутати-регіонали голосують за своїх відсутніх колег. Але контроль опозиційних депутатів та прикута увага ЗМІ ускладнюють цей процес, відповідно, послаблюється і без того хитка ситуативна більшість регіоналів та комуністів. Ця ж більшість підтримуватиме курс Президента аж до виборів 2015 року.
Нові політичні сили, нові депутати
Новий склад Верховної Ради відзначається відносно великою кількістю нових депутатів. До опозиції буде прикута більша увага, ніж до влади. “Свобода” і “УДАР” вперше пройшли в парламент, і пройде певний час, поки нові депутати адаптуються в нових для себе умовах, налаштують свою роботу в комітетах та на округах. В перші дні роботи “Свобода” принесла свій радикалізм з вулиць до парламенту, що спричинило схвальні відгуки в ЗМІ та серед виборців. Але є багато бажаючих розсварити опозицію, наголошуючи на її ідеологічних розбіжностях. І справді, “Батьківщина”, “УДАР” і “Свобода” досить різні політичні утворення, об'єднані однією головною метою – опозицією до нинішнього режиму. До 2015 року спроби внести розбрат в опозиційні лави будуть збільшуватись. Першим же практичним тестом для опозиції стануть київські вибори через пів року.
Київські вибори як тест
Щодо перевиборів народних депутатів в 5 проблемних округах сумнівів немає, лідери опозиції заявили, що не мають морального права висувати інших людей, окрім як фактичних переможців, у яких вкрали перемогу. А от щодо виборів мера Києва та виборів до Київради можуть бути дискусії. Найважливішим є узгодження спільної кандидатури на пост мера. Здається, всі розуміють, що кандидат має бути лише один, бо вибори відбуваються в 1 тур, і будь-яке розпорошення голосів робить перемогу провладного кандидата реальною. Саме тому, двічі на виборах мера перемагав Леонід Черновецький, який при високому негативному рейтингу мав свій стабільний електорат. Бажаючих стати мером чимало ще й тому, що ці вибори можуть стати трампліном для президентських виборів. Щодо виборів в Київраду – то немає сумнівів, що за три окремих списки опозиційних сил в цілому буде більше голосів, ніж якби мова йшла про спільний опозиційний список. Мало вплинуть на голоси киян і нові “техчніні” проекти, які вже створюються і будуть створюватись суто під київські вибори. Але у виборах по мажоритарних округах (яких буде 60) консенсусу досягти буде важче. Очевидно, що якщо кожна з політичних сил виставить кандидатів в усі округи – це дасть шанс виграти вибори провладним кандидатам або “незалежним” господарникам, які активно проявлятимуть себе в окрузі. Але за яким принципом ділити округи? 20-20-20? Чи згідно з відсотком отриманих голосів на виборах? Чи провести соціологічне дослідження? Але практика показала, що соціологічним дослідженням не можна вірити. Два останніх приклади – це подання соціологами рейтингу “Свободи” на рівні прохідного бар'єру та соціологічно-вмотивована аргументація “УДАРу” не знімати своїх кандидатів, що спричинила непроходження декількох опозиціонерів в окремих округах. Хід домовленостей між собою трьох основних політичних сил і стане тестом для опозиції, який при позитивному результаті посилить співпрацю опозиціонерів як в столиці, так і у всеукраїнському масштабі.
Співпраця всіх заради всіх
Попри те, що більшість у Верховній Раді підтримуватиме курс Президента, опозиція може сподіватись на підтримку окремих ініціатив та законопроектів. Голосування окремих депутатів-регіоналів за віце-спікера «свободівця» Руслана Кошулинського комусь здається дивним, але це просто ознака того, що влада теж іде на компроміси. Хоча це і не завадило їй обділити опозицію в розподілі комітетів. Ціла низка законопроектів може відбуватись за спільної підтримки як влади, так і опозиції. Найяскравіший приклад – це питання європейського вибору, який поки що підтримують на словах і регіонали, і опозиціонери. Створення Асоціації з ЄС, спрощення візового режиму – ці питання можуть ситуативно змусити до співпраці депутатів з різних фракцій, особливо напередодні саміту Україна-ЄС, який призначено на 25 лютого. Співпраця всіх депутатів може відбуватись як внаслідок кулуарних домовленостей, так і просто виходячи зі значення та суті поданих законопроектів.
Президентські вибори: хто вийде в другий тур?
Питання кандидатів на пост Президента актуальне вже сьогодні, але ще довго лишатиметься неясним. По-перше, невідома доля Тимошенко. Останні новини свідчать, що вона може отримати довічне ув'язнення, якщо доведуть її причетність до вбивства Щербаня. Думка західних лідерів та світової спільноти не змусила Януковича піти на поступки, тому важко уявити, що звільнення Тимошенко відбудеться до виборів. Опозиція не збирається виводити людей на вулиці, тим більше, сама роль Тимошенко в “Батьківщині” і в опозиції поступово зменшується. По-друге, до виборів ще лишається достатньо часу, як для дискредитації активних претендентів-опозиціонерів, так і для виходу на політичну арену нових яскравих лідерів. Згадайте минулі президентські вибори і результат, який набрав Сергій Тігіпко (якого навряд чи можна зарахувати до яскравих лідерів), перебуваючи довгий час поза суспільною увагою. Не обов'язково в другий тур вийде пара “Янукович-опозиціонер”, враховуючи рейтинги минувших парламентських виборів, в других тур може вийти навіть комуніст. Часто говорять і про те, що в другий тур разом з Януковичем вийде Тягнибок. Такий сценарій начебто вигідний владі, але якщо раніше виборців можна було залякати “фашизмом” і “бандерівцями”, навряд чи повторення таких кліше буде вирішальним. “Свобода” за останні роки показує геометричний зріст рейтингу і активне просування на східне електоральне поле. Активна робота на вулицях разом з активною парламентською роботою може принести ще кращий результат, а підтримка “Свободою” шахтерських профспілок свідчить про те, що ця партія збирається активно працювати і на “донецькій” території. Саме “Свобода”, яку називали «спецназом опозиції», може стати основною активною політичною альтернативою “Партії Регіонів”. В той же час мова та ставлення до Росії стає менш важливими факторами на виборах, а Росія швидше за все поставить ставку на Медведчука або Симоненка, які зараз активно змагаються за право представляти “Русскій мір”. Навіть при наявних фальсифікаціях, вибори-2012 показали, що збільшується принциповість у голосуванні. Підкуп та примуси втрачають свій вплив, як втрачають його і основні медіа, телебачення, друкована преса в порівнянні з інтернетом.
Швидше за все, опозиційні сили висуватимуть різних кандидатів, але в той самий час діятиме принцип взаємного непоборювання та співпраця в запобіганні фальсифікаціям. До виборів Президента навряд чи можна сподіватись на великі зміни, але саме від того, як опозиція показуватиме себе в рутині парламентського життя та в захисті рядових українців – і залежить її готовність до виборів-2015.