Лібералізм, як основа ідеології "УДАРу".

Україна потребує якісно нового типу відносин між громадянином і державою.

Україна потребує якісно нового типу

відносин між громадянином і

державою. Вони мають базуватися на

взаємній довірі, безумовній повазі до

кожної людини, її прав і свобод, рівності

всіх перед законом, єдності країни.

[з передвиборної програми ПП «УДАР

Віталія Кличка». 2012 р.]

Терміни та поняття, що використовуються в статті.

Ідеоло́гія (грец. ιδεολογία, від грец. ιδεα — праобраз, ідея; та λογος — слово, розум, вчення) — система концептуально оформлених поглядів,ідей,переконань, цінностей та установок що виражає інтереси різних соціальних класів, груп, суспільств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.

Ідеології є сукупністю абстрактних засад, якими суспільство послуговується в трактуванні громадських справ, і, таким чином, вони займають визначне місце в політиці. Кожна політична чи економічна тенденція ґрунтується на певній ідеології, без огляду на те, чи виражена вона явно в певній обдуманій системі. Ідеологія це те, як суспільство бачить та інтерпретує світ.

Основні сучасні ідеології склалися в XIX столітті. Незважаючи на значну кількість різних ідеологій, в самому загальному вигляді прийнято виділяти ліберальну, консервативну і соціалістичну ідеологію.

Лібералізм (фр. libéralisme) - ідеологія, яка виходить з того, що права і свободи окремої людини є правовим базисом суспільного і економічного порядку. Ліберальні партії закликають до введення та захисту громадянських свобод. У лібералізмі фундаментом вважається право вільно розпоряджатися собою і своєю власністю.

Плюралізм - це характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.

Основні принципи лібералізму.

Ідеалом лібералізму є суспільство зі свободою дій для кожного, вільним обміном політично значущою інформацією, обмеженням влади держави і церкви, верховенством права, приватною власністю і свободою приватного підприємництва. Фундаментальні принципи лібералізму включають визнання:

даних від природи природних прав (включаючи право на життя, особисту свободу і власність), а також інших цивільних прав;

рівноправності та рівності перед законом;

ринкової економіки;

відповідальності уряду і прозорості державної влади.

Функція державної влади при цьому зводиться до мінімуму, необхідного для забезпечення цих принципів. Сучасний лібералізм також віддає перевагу відкритому суспільству, заснованому на плюралізмі та демократичному управлінні державою, за умови захисту права меншості та окремих громадян.

На сьогоднішній день лібералізм є однією з провідних ідеологій у світі. Концепції особистої свободи, почуття власної гідності, свободи слова, загальних прав людини, релігійної терпимості, недоторканності особистого життя, приватної власності, вільного ринку, рівності, правової держави, прозорості уряду, обмежень на державну владу, верховної влади народу, самовизначення нації, освіченої та розумної державної політики одержали найширше поширення.

Форми лібералізму.

Спочатку лібералізм виходив з того, що всі права повинні бути в руках у фізичних та юридичних осіб, а держава повинна існувати виключно для захисту цих прав (класичний лібералізм). Сучасний лібералізм значно розширив рамки класичного трактування і включає в себе безліч течій, в більшості розвинених країн лібералізм являє собою суміш всіх цих форм.

Політичний лібералізм.

Політичний лібералізм - переконання, що окремі особистості є основою закону й суспільства і що суспільні інститути існують для того, щоб сприяти наділенню індивідуумів реальною владою, без підлабузництва перед елітами.

[Народна законодавча ініціатива. Законопроект, підтриманий 150000 громадян України, має розглядатися парламентом першочергово.

Народне вето. Забезпечити громадянам право скасовувати на референдумі рішення органів державної влади і місцевого самоврядування – за винятком питань, референдум щодо яких заборонений Конституцією України.

Народний вотум недовіри. Надати можливість громадам ухвалювати на місцевому референдумі рішення про недовіру голові місцевої державної адміністрації, керівнику міліції і податкової, прокурору, судді – що матиме наслідком дострокове припинення їх повноважень.]

Ключовим моментом є суспільний договір, згідно з яким закони видаються за згодою суспільства для його блага і захисту суспільних норм, і кожен громадянин підпорядковується цим законам. Особливий акцент робиться на верховенстві закону, зокрема, лібералізм виходить з того, що держава володіє достатньою силою для його забезпечення. Сучасний політичний лібералізм також включає в себе умову загального виборчого права, незалежно від статі, раси або майнового стану;

[Запровадити на виборах до парламенту та до місцевих рад (крім сільських і селищних) суто пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Для парламентських виборів передбачити існування регіональних багатомандатних округів. Депутатів сільських і селищних рад обирати за мажоритарною системою.

Запровадити проведення виборів міських голів у два тури.

Надати право голосування на місцевих виборах громадянам, яким на день голосування виповнилося 16 років.]

Економічний лібералізм

Економічний лібералізм виступає за індивідуальні права на власність і свободу контракту. Перевага віддається капіталізму на основі принципу невтручання держави в економіку, що означає скасування державних субсидій та юридичних бар'єрів для торгівлі.

[Встановити нульову ставку податку на прибуток: для новостворених підприємств – на 3 роки, для створених на депресивних територіях і на селі – на 5 років.]

[Скоротити час для реєстрації нового бізнесу до 30 хвилин.

Скоротити кількість загальнодержавних податків і зборів, залишивши: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок, акцизний збір, податки на нерухомість і землю.

Удосконалити спрощену систему оподаткування для малого та мікробізнесу. Наблизити загальну систему оподаткування за принципами адміністрування до спрощеної.]

[Скоротити кількість державних органів, які мають дозвільні, контрольні та каральні повноваження. Мінімізувати взаємодію громадянина з чиновником.

Реалізувати принцип єдиного вікна та прозорого офісу в усіх сферах взаємодії громадянина і держави.

Зобов’язати саме  чиновника, а не громадянина, збирати усі необхідні довідки.]¹

Культурний лібералізм

Культурний лібералізм фокусує увагу на правах особистості, що відносяться до свідомості і способу життя, включаючи такі питання, як сексуальна, релігійна, академічна свобода, захист від втручання держави в особисте життя. Культурний лібералізм в тій чи іншій мірі заперечує проти державного регулювання таких областей як література і мистецтво.

[Стимулювати інвестиції у сферу культури: національне книговидання, кінематограф і кінопрокат, написання музичних і літературних творів.]

Соціальний лібералізм

Соціальний лібералізм виник наприкінці XIX століття в багатьох розвинених країнах під впливом утилітаризму. Такі мислителі, як Джон Дьюї або Мортімер Адлер пояснювали, що всі індивідууми, будучи основою суспільства, для реалізації своїх здібностей повинні мати доступ до базових потреб, таких як освіта, економічні можливості, захист від згубних масштабних подій поза межами їх контролю.

[Виплачувати соціальну допомогу на виховання дітей у малозабезпечених сім’ях до досягнення ними 15 років.

Забезпечити реальну рівність доходів, можливостей працевлаштування і кар’єри для жінок і чоловіків.]

Такі позитивні права, які надаються суспільством, якісно відрізняються від класичних негативних прав, забезпечення яких вимагає від інших невтручання. Соціальний лібералізм підтримує введення деяких обмежень на економічну конкуренцію. Він також очікує від уряду надання соціального захисту населенню (за рахунок податків), щоб створити умови для розвитку всім талановитим людям, для запобігання соціальних бунтів і просто «для загального блага».

[Запровадити державне квотування робочих місць для молоді на підприємствах та установах.

Стимулювати підприємства, які беруть на роботу і стажування молодь.

Гарантувати доступність житла для молодих сімей.]

Між економічним і соціальним лібералізмом існує фундаментальне протиріччя. Економічний лібералізм передбачає, що позитивні права неминуче порушують негативні і тому неприпустимі. Він визначає функцію держави обмеженою, головним чином, питаннями забезпечення законності, безпеки і оборони.

[Продавати і здавати в оренду землі державної і комунальної власності винятково на аукціонах. Надати право власності на землі сільськогосподарського призначення виключно фізичним особам – громадянам України.

Стимулювати підприємства, які використовують альтернативні джерела енергії, енергозберігаючі та чисті технології виробництва, а також інвестують у видобуток енергоносіїв в Україні.

Завершити створення професійної армії. Збільшити бюджетні видатки на Збройні Сили України щонайменше до 2% ВВП, зосередившись на технічній модернізації армії.]

Навпаки, соціальний лібералізм визначає, що головне завдання держави полягає в соціальному захисті та забезпеченні соціальної стабільності: надання харчування і житла нужденним, охороні здоров'я,  освіті, пенсійному забезпеченні, і т. ін.

[Встановити мінімальні зарплати та пенсії на рівні, який гарантує повноцінне життя, а не виживання.

Забезпечити рівень доходів громадян, який дозволить кожному працюючому, не економлячи на харчах та одязі, на місячну зарплату купити холодильник або пральну машину; пересічній сім’ї протягом 5 років придбати автомобіль, протягом 10 років – житло.

Перейти до прозорої і ефективної соціальної політики

Запровадити адресність як основний принцип призначення соціальної допомоги, унеможливити її одержання заможними особами.

Застосувати єдиний для всіх принцип нарахування пенсій. Поетапно перейти до накопичувальної пенсійної системи.

Стимулювати підприємства, які інвестують у підтримку освітніх, медичних, громадських і культурних проектів.]

До ліберально-демократичних політичних системам відносять такі різні за культурою і рівнем економічного благополуччя країни, як Фінляндія, Іспанія, Естонія, Словенія, Кіпр, Канада, Уругвай або Тайвань. У всіх цих країнах ліберальні цінності відіграють ключову роль у формуванні нових цілей суспільства.

Об’єднавши у своїй програмі найкращі елементи світового лібералізмі політична партія «УДАР Віталія Кличка» ставить перед собою завдання побудови в Україні ліберально-демократичного суспільства.

Ліберальна демократія є формою суспільно-політичного устрою - правовою державою на основі представницької демократії, в якому воля більшості і здатність обраних представників здійснювати владу обмежені в ім'я захисту прав меншості та свобод окремих громадян.

Ліберальна демократія ставить своєю метою рівне забезпечення кожному громадянину прав на дотримання відповідних правових процедур, приватну власність, недоторканність особистого життя, свободу слова, свободу зібрань та свободу віросповідання. Ці ліберальні права закріплені у вищих законах (таких, як конституція або статут, або ж у прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями), які, в свою чергу, наділяють різні державні та громадські органи повноваженнями з метою забезпечення цих прав.

Характерним елементом ліберальної демократії є «відкрите суспільство», що характеризується терпимістю, плюралізмом, співіснуванням і конкуренцією найширшого спектру суспільно-політичних поглядів.

Демократичний характер державного устрою закріплений в основних законах і верховних прецедентних рішеннях, які складають конституцію. Основна мета конституції полягає в обмеженні владних повноважень чиновників та правоохоронних органів, а також волі більшості. Досягається це за допомогою цілого ряду інструментів, головними з яких є панування права, незалежне правосуддя, поділ влади (по гілках і по територіальному рівню) і система «стримувань і противаг», яка забезпечує підзвітність одних гілок влади іншим.

[Залишати 100% податку на доходи фізичних осіб, податку на землю та податку на нерухомість у громадах. Гарантувати, що перерозподіл надходжень від решти податків забезпечить фінансування потреб громади.]

Найважливішим завданням виборчої демократії є забезпечення підзвітності обраних представників перед нацією.

[Створити систему обов’язкової публічної бюджетної звітності, за якої кожен громадянин зможе в режимі реального часу стежити за доходами і витратами бюджетів всіх рівнів.

Забезпечити прозорість системи державних закупівель.

Протидіяти концентрації прав власності на підприємства однієї галузі.]

Тому вибори і референдуми повинні бути вільними, справедливими і чесними. Їм повинна передувати вільна і чесна конкуренція виразників різних політичних поглядів, що поєднується з рівністю можливостей для виборчих кампаній.

Згідно поширеній думці, для виникнення ліберальної демократії необхідно дотримання ряду умов. В якості таких умов наводяться розвинена система правосуддя, законодавчий захист приватної власності, наявність широкого середнього класу і сильне громадянське суспільство.

Як показує досвід, вільні вибори самі по собі рідко забезпечують ліберальну демократію, і на практиці часто призводять до «дефектним» демократіям [2], в яких або частина громадян позбавлена ​​виборчого права, або обрані представники не визначають всю політику уряду, або виконавча влада підпорядковує собі законодавчу і судову, або система правосуддя не здатна забезпечувати дотримання закладених в конституції принципів.

[Зробити систему судів простою і зрозумілою.

Призначати усіх суддів Вищою радою юстиції. Формувати її склад виключно на З’їзді суддів України.

Запровадити суд з 12 присяжних для розгляду тяжких злочинів.]

Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні в українській політиці єдина політична сила, яка визначила ідеологічне підґрунтя своєї діяльності відповідно до європейської традиції і на його підставі здійснює свою політичну діяльність в парламенті і поза ним є Політична партія «УДАР Віталія Кличка». Саме її представники свідомо і послідовно докладають зусиль для запровадження в Україні сталих ліберальних цінностей та введення в дію законів спрямованих на лібералізацію як державної влади зокрема так і суспільства в цілому.

Голова виконавчого комітету

Кіровоградської обласної організації

Політичної партії «УДАР Віталія Кличка»                                                                        Костянтин Поляков

¹ Тут і далі в квадратних дужках жирним курсивом наведено витримки з передвиборчої програми ПП «УДАР Віталія Кличка» ухваленої на Х з’їзді партії 1 серпня 2012 року.