Підозріло вибіркова юдофобія ВО "Свобода"

Чи така щира "Свобода" у захисті українських інтересів?

Моє дитинство проходило у дворі сталінки, де кожна третя родина була єврейська. Десь у середніх класах ми вже розуміли, що бути євреєм – це недобре, і потроху починали дражнити своїх однолітків із тих сімей євреями.

Не жидами, бо місто було вже суцільно російськомовне і такого слова ми просто не знали.

Ближче до старших класів, коли спалахнув військовий конфлікт на Близькому Сході, ми вже не обмежувались лише одними образами щодо наших однокласників єврейського походження.

Нас зібрали разом із батьками та нашими жертвами на спільне засідання комітету комсомолу школи та педагогічної ради і довго пояснювали, що наші вчинки не гідні високого звання комсомольця та радянського школяра взагалі.

Але жодного з нас при тому не виключили не тільки зі школи, але навіть з комсомолу. Тоді нам така м’якість здалася дивом.

Але потім, коли ми подорослішали, то усвідомили, що та м’якість пояснювалась тим, що наші дії були "в руслі" політики ЦК КПРС та радянського уряду, які тоді допомагали арабським країнам у їхній боротьбі "з міжнародним сіонізмом" та агресією Ізраїля.

Це я все до того, що Міла Куніс зовсім не брехала, коли казала про те, що в радянській Україні були прояви побутового антисемітизму. Але Ігореві Мірошниченку ця правда здалася образливою і він після тієї заяви Куніс зробив те, що зробив.

Потім він уже наїхав і на Павла Мовчана тільки за те, що той стояв поруч з єврейкою та зробив комплімент її історичній батьківщині. Тут мені хотілося б нагадати Ігореві, що сам він кілька років годувався з єврейської руки Григорія Суркіса, перебуваючи на посаді прес-секретаря збірної України з футболу.

І не треба казати, що він тоді служив українському футболу, а не Суркісу, а зарплату отримував у ФФУ.

За публічним зізнанням Григорія Михайловича, він навіть гравцям та тренерам платив зарплатню з власної кишені, а про те, як він піклувався про український футбол, дуже промовисто свідчить дострокове, трохи не за два роки до завершення контракту, умикання братами Суркісами тренера збірної Олега Блохіна в їхнє "Динамо", що, за оцінками багатьох футбольних оглядачів, стало головною причиною непотрапляння збірної України на мундіаль до Бразилії.

Але справа навіть не в цьому. ВО "Свобода" жодним чином не дезавуювала антисемітські випади одного зі своїх провідників.

Навпаки, та потужна медіапідтримка Мірошниченка з боку свободівців свідчить про те, що він висловлювався виключно в руслі ідеології своєї партії, яка нібито не допускає жодного антиукраїнського прояву, чи навіть натяку на нього з боку світового "жидівства" як одвічного ворога українців.

На цьому тлі, погодьтеся, якось дуже дивною виглядає мовчанка "Свободи" з приводу нещодавніх відверто антиукраїнських заяв та настанов єврея Жириновського в Києві.

Можливо, це тому, що той не зовсім чистокровний єврей, адже, як відомо, у Вольфовича, за його власним зізнанням, лише тато – юрист?

А може, у ВО "Свобода" є таємна домовленість з ЛДПР Жириновського про співпрацю на пострадянському просторі у плані захисту всіх тамтешніх слов’ян?

Але Володимир Вольфович – то легковаговик на антиукраїнському фронті порівняно з Дмитром Табачником, єврейське походження якого вже ні в кого не викликає сумнівів.

Бо Дмитро Володимирович, як відомо, заклав дуже потужну бомбу в підмурівок української незалежності, зробивши за якихось три роки з української середньої школи суцільно пострадянську.

Але, може, це якось не доходить до аналітичної служби ВО "Свобода"? Якщо так, то міністр Табачник мав би пасти жертвою її багатотисячних вуличних акцій протесту тільки за своє походження та ксенофобське висловлювання на адресу галичан, до яких належить ледь не весь провід ВО "Свобода".

Проте не пав, тому що таких акцій просто не було...

Можливо, ми настільки наївні порівняно з її очільниками, що просто не розуміємо того, що американська кіноактриса все ж таки значно небезпечніша для нашої незалежності, ніж міністр-українофоб та віце-спікер Держдуми РФ, який не визнає незалежності України, разом узяті?