УКРАЇНА СТАЛА СУЛТАНАТОМ (продовження)

Найжорстокіша тиранія — та, що виступає під гаслом законності і під прапором справедливості. Шарль Монтескье Ібо вони народ, який втратив глузд, і немає в них смислу. Второзаконня, 32:28.

Олігархи, військові, міліція і спецслужби переживуть крах режиму регіоналів навіть у тому випадку, якщо він супроводжуватиметься соціальними потрясіннями і масовим насиллямм. Українські магнати лишуться казково багатими і впливовими, незалежно від того, сховаються вони у своїх феодальних маєтках у своїй країні чи на віллах і в замках на Заході. Їхнім головним інтересом, як завжди, буде захист своїх статків і привілеїв, що для них означає стабільність і безпеку. Хоча сьогодні султан Янукович і гарантує їм щосьподібне, проте колапс його режиму і наступний за цим смутний період підштовхне українських олігархів шукати шляхи інтеграції країни в глобальну економічну систему загалом і в західний світ зокрема, оскільки саме в такому випадку вони отримують гарантії все тої ж стабільності, захищеності і збереження свого привілейованого становища.

Держапарат насилля також лишиться відносно сильним і згуртованим, недивлячись на те, що більшість населення України ставиться до силовиків ставиться з презирством.

Переживе апокаліпсис Януковича і низка громадсько-політичних рухів і громадянських організацій. Можливо, вони навіть ще збільшать свій вплив, оскільки багато з них претендуватимуть на управління Україною після краху режиму. Їхня риторика буде переконливою, цілі – обгрунтовані і популярні, проте успішними вони будуть лише в тому випадку, якщо серед них припиниться протистояння, чвари і тенденції до самознищення.

В умовах переходу найзатребуванішими будуть харизматичні лідери. Переконливий боєць-одинак зі сміливою програмою перетворень і моральним авторитетом виявиться найпридатнішим для цієї ролі. Саме такі борці будуть здатні об’єднати громадські і політичні організації спільними цілями і зможуть сформулювати єдиний для всіх порядок деннний. Вони також зможуть налагодити стосунки з сильними, але все ж ослабленими силовиками і залучити їх на сторону народу. Якщо до того часу Юлія Тимошенко ще житиме, не важливо, в тюрмі чи у вигнанні, то вона легко зможе стати українським Нельсоном Манделою.

Зі зруйнуванням державних інститутів, колапсом режиму, розгулом регіоналів з одного боку і впливом олігархів, зростаючою невизначеністю, мобілізацією громадськості і харизматичними лідерами з іншого, Україна може скинути 24-річний баласт неефективного правління і пройти шлях держав Східної та Центральної Європи, котрі у 1989-1991 роках змогли здійснити інституційний прорив.

Вибір, який належить зробити майбутній демократичній еліті України, дуже схожий на той, що постав перед Польщою і Чехословаччиною понад 20 років тому. Україна після Януковича залишиться унітарною державою, як Польща, якщо її громадсько-політичним рухам, олігархам і новим лідерам вдасться домовитися про хоча б деяку федералізацію або децентралізацію, що дозволить україномоним і російськомовним її громадянам користуватися українською мовою в якості «lingua franca» і насолоджуватися рідною мовою в інших сферах соціальної взаємодії. Коли ж консенсусу знайдено не буде, то після Януковича Україна піде шляхом Чехословаччини.

Швидше за все, гору візьме «польський сценарій». Для продовження свого існування режим Януковича може розіграти «російську карту» і звернутися за підтримкою до російськомовних громадян, але, швидше за все, протягом кількох років «проблеми» російської мови в Україні будуть на стільки ж дискредитовані, як і режим, що їх породив. Якщо украинські демократичні сили після кінця правління Януковича не сповзуть у лінгвістичний максималізм, то є всі шанси, що Україна збереже свою цілісність і між Сходом та Заходом буде укладено «суспільну угоду», особливо, якщо її підтримають українські олігархи, що вони, швидше за все, і зроблять.

Тим не менше, якщо Україна все ж вчинить за прикладом Чехословаччини, то не варто забувати, що як раз там від поділу виграли і Чехія, і Словаччина. В такому випадку Центрально-Західна «українська» Україна безперешкодно приєднається до Заходу і виграє економічно, а Південно-Східна «рооійська» Україна, швидше за все,  приєднається до Російської Федерації і, недивлячись на деяку економічну стагнацію, зможе повністю насолодитися російською мовою і радянськими традиціями.

Набагато суттєвішою загрозою для України після краху режиму Януковича буде путінська Росія. Ймовірність того, що така загниваюча квазі-фашистська нафтова держава, як Росія, залишиться сильною і стабільною - невисока. Загнаний у кут Путін точно не вибере демократію в якості інструмента порятунку себе і свого режиму. Навпаки, він затягне гайки і посилить неоімперіалістичну риторику, і цілком можливо, що він навіть вирішить, що «маленька переможна війна» продовжить агонію його режиму.

(далі буде)