Російська мова

Русскіє формувалися на базі фіно-угорських племен, що населяли Московію і Новгородщину, плюс домішок слов'янських і тюркських коренів. Слов'янизація фіноугорського населення породжувала безліч діалектів. Найбільш збережений - «поморська говоря» - має багато відмінностей від літературної російської мови.

М. Ломоносов писав, що літературна російська мовa створювалася на основі московського, «малоросійського» і поморського «діалектів». Та й у своїй праці «Про діалекти» Ломоносов назвав поморську говорю ближчою до первісної російської мови. (М.В.Ломоносов. ПСС. вид. Академії Нау кСРСР, т. VII. М.Л., 1952 р, стор. 608)

Сибірська вольгота - мова, що сформувалася на базі сибірських діалектів, і, що примітно, більш синтетична, ніж російська.

Згодом відбулась «оцерковнослов'янізація», про що і писав Ф. Карін в 18-му столітті.

Тому, незважаючи на імперсько-ординські амбіції наших східних сусідів, українська і білоруська мови найбільш консервативні форми розмовної мови Русі та ВКЛ (окремі українізми зустрічаються в церковнослов'янських документах Києва 11-12 сторіччя), тоді як їх власний сучасний літературний російський «язЫк» є більш молодим і спотвореним варіантом мов Московії та Новгородщини.

ЧИ Є «східнослов'янські мови»?

Всі слов'янські мови розділені на три групи: західну, східну і південну. Усередині кожної групи мови мають найбільшу лексичну близькість (і ймовірно походять з одного коріння) і відносно далекі від мов іншої групи.

Але, що, якщо подивитися на т.зв. «Східнослов'янську» групу»? Чи дійсно українська і білоруська мови ближчі з російським «язЫком», ніж з мовами західної чи південної групи?

Лексично найближчим до української мови є білоруська (84% спільної лексики), потім польська (70%), словацька (68%). І лише потім йде російська мова (62%).

Яким же чином російсько-радянські лінгвісти визначили українську і білоруську мови в одну групу з російською, якщо вони так далекі від неї, а найближчими до них є саме «західнослов'янські» мови?

На історичному чи політичному фундаменті? Однак лінгвогенез російської мови і лінгвогенез української та білоруської мов  відбувався різними шляхами і зовсім не від одного коріння. Адже, нічим, крім як імперсько-ординськими потугами на асиміляцію, пояснити цей поділ не можна.

Та й жодних т.зв. «Східних» слов'ян не існує. Українці \ русини і білоруси \ литвини утворилися на базі міграції цілого народу з полабів, тобто вони є якраз «західними» слов'янами. Росіяни ж сфoрмyвалісь на основі ослов'янення фіно-угорських народностей. Навіть Володимир Даль писав: «... на півдні сиділи слов'яни, а у всій Великоруссії чухня різних помоленій. (...) Вони обрусіли на наших очах і нинішнє покоління не знає своєї мови». Також, як і болгари є ослов'янені тюрки - булгари.

І це, зауважу не повинно сприйматися, як ознака якоїсь ущербності, оскільки культура ослов'янення булгар і ослов'янення фіно-угрів дали початок по-своєму унікальних культур.

Так що, якщо вже і робити поділ, то в групу «східнослов'янських» мов потрібно включити тільки один «язЫк».

Лінгвіст А. А. Залізняк взагалі визнає ненауковим поділ слов'янських мов на три групи, оскільки, навіть між їх сучасними варіантами є плавні переходи. Але, перехід між російською і українською мовами йде через «південнослов'янські» мови, зокрема болгарську, що й не дивно, адже церковнослов'янська мова, що зробила значний вплив на російську, утворилася на основі болгарської і є майже идентичною.

Тому, нам українцям, особливо українцям сходу і півдня, треба побороти міф, народжений імперською ординською політикою асиміляції, що змушує нас принизливо ставиться до української мови, нібито, народженої в умовах ополячення або вигадування австрійцями чи галичанами, і почати сприймати її, як достойну мови серед усіх слов'янських мов, яка має багатовікову історію.

Ну і, природно, любов і повагу до української мови не припускає неприязні і зневаги до інших мов.