Весна пришла, вам снігу принесла! Ще й кінофестиваль з собою прихопила

Починаючи з п‘ятниці багато киян та гостей міста можна зустріти у Київському Будинку кіно. Всіх цих різних людей об‘єднує одне - прихільність до кіномистецтва

Сьогодні і я вирішила потішити себе, так би мовити, культурно відпочити: відвідала розпіарений в ЗМІ Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Заодно, подивилася, чим дише засніжений центр столиці.

Хоча до найближчої станції метро добиралася майже вдвічі довше, ніж зазвичай,мушу сказати, що не все так плачевно: навіть о пів на восьму вечора, снігоочищуюча техніка працює, зокрема спостерігала таку картину на вулиці Саксаганського:

Отож, нарешті дісталася до «пункту призначення». Стрічка,  яку я сьогодні переглянула, носить назву «Машина, яка змушує все зникати». Режисер – Тінатіні Гурчіані.

Це розповідь про Грузію без прикрас, про складні і часто скалічені долі окремих людей. Стрічка від першого кадру і до титрів тримає у напрузі. Через почуття, переживання героїв глядачам передається суть і розуміння справжніх цінностей вустами людей, які в житті  бачили чимало горя. Для кожного з них – вони різні, але всі вони прагнуть одного – бути щасливими. І маленький хлопчик, який тяжко працює  з раннього віку, і молода дівчина, яка зустрічається з матір’ю, що покинули її ще немовлям, і хлопець, який страждає від ігроманії. У кожного з них є своя мрія. Стрічка змушує замислитись над тим, що багато хто з нас втратив істинний смак до життя, ми перестали відчувати, жити емоціями, врешті-решт – мріяти. Для когось мрія – це розкішне життя, а для когось  - побачити хліб на столі і радісні усмішки на обличчі близьких людей.

Зал був заповнений відвідувачами, охочих подивитися фільм не бентежила відсутність вільних місць, багато хто просто примостився біля входу.                                                                                                                                    

Режисеру вдалося створити ефект причетності  до подій, який дозволив глядачам на мить побувати «у шкурі» героїв, пропустити через себе їхні емоції, біль та хвилювання.

Додому вирішила піти іншим шляхом, аби подивитися, що відбувається на головній вулиці Києва.  Ситуація неоднозначна : біля КМДА – весна, а біля входу на станцію метро «Хрещатик» - в кращому випадку – середина січня.

Не може не радувати той факт, що наш народ знайде вихід із будь-якої ситуації.  Зокрема, українські водії в негоду проявили увесь свій творчий потенціал та винахідливість : обкрутити переднє колесо автівки ланцюгом – до такого не кожен додумається.