Думки з приводу одного листа. Або, що буде на мітингу 2 квітня 2013 року.

Чи приведуть до чогось путнього протестні акції опозиції у Києві?

Сьогодні  у соціальних мережах отримав особисте повідомлення ось такого змісту:

«Чому я йду під Верховну Раду?

Я не член жодної партії. Я не відчуваю ніжних почуттів до Арсенія Яценюка. Я не плекаю ілюзій щодо Віталія Кличка. Я не у захваті від Олега Тягнибока. У мене чимало претензій до багатьох членів опозиційної команди.

Але 2 квітня я буду під стінами Верховної Ради і вимагатиму призначення виборів міського голови та Київської міськради. Я стоятиму не за Арсенія, Віталія чи Олега, а перш за все за себе, свою родину, врешті-решт, перепрошую за високий стиль, за свою країну.

За те, щоб на чолі моєї країни був обраний мною Президент, а не безграмотний Пахан з кримінальним минулим. Щоб закони у Верховній Раді приймали обрані мною депутати, а не колишні кримінальні авторитети та їхні «промокашки». Щоб моїм Києвом, де я народився і прожив усе життя, керував обраний мною міський голова, а не гауляйтер, призначений Паханом. Щоб моя країна не перетворилась остаточно на Паханат Уркаїну.

Звісно, я можу помилитись. Замість Кращого Друга Стоматологів я можу обрати чергового Миздобула, замість гауляйтера – чергового Льоню Космоса. Але я зможу виправити цю помилку У МИРНИЙ СПОСІБ шляхом чергових чи позачергових виборів. Якщо ж кримінальна чума остаточно окупує країну, про такий спосіб можна забути.

Я не голосував за Януковича у 2010-му, я не був «противсіхом». Але у тому, що країну окупувала кримінально-олігархічна мафія, є й моя провина. І полягає вона у тому, що я не зумів переконати зробити вірний вибір тих своїх знайомих, які голосували «проти всіх» чи взагалі не прийшли на вибори. У тому, що не знайшов переконливих аргументів проти ідеологічних натхненників «противсіхства», коли вони істерично волали, що «всі вони однакові», а Юля – найоднаковіша. У тому, що не достукався до лідерів опозиції аби вони діяли більш осмислено й рішуче.

2 квітня ми маємо нагоду спокутувати свою провину та почати виправляти помилки.» (с)

Людина, яка мені його прислала, захотіла залишитися інкогніто. Разом з тим, надала мені дозвіл на винесення його на обговорення. Спробую викласти свої думки з приводу змісту отриманого тексту.

 Перше враження текст справляє досить позитивне. Витримана стилістика, проникливий зміст, особисте звернення, що зачіпає якісь струнки у душі. А з іншого боку, щось в ньому мене все ж насторожило.  Я декілька раз брався за цю статтю, і декілька раз відкладав її на опісля для того, щоб все ж зрозуміти, що мене бентежить, і таки зрозумів. Я спробував уявити через текст особистість автора, а сплили спогади про штаб ЗУЗЮ (ГО «За Україну, за Ющенка») часів 2004 року. Стало зрозумілим, що я не можу уявити  собі пересічну людину автором цього тексту, ось ідеолога штабу – легко, причому ідеолога з літературним талантом.

З тексту не видно особистого мотиву до його написання. Сміття на дворі, бездіяльність у негоду, свавілля чиновників - це все чинники, що змушують людину відірватися від телевізора та зробити будь що,  хоча б написати агітку та розповсюдити її у соціальних мережах.

Я сам прийду 2 квітня під Верховну раду і приведу з собою однодумців. Більше того, моїми стараннями під стіни ВР повинно прийти десяток людей, які до нашої з ними розмови туди йти не збиралися. Це я до того, що пишу цю статтю не для осуду, а з метою, щоб ідеологи штабів не допускали помилок, тим більше не повторювали помилки допущені, в тому числі і мною, за часів ЗУЗЮ.

Розглянемо  фабулу отриманого листа, хочу звернути увагу, що вона повністю тотожна з головною лінією агіток штабів опозиції, а саме, - «Янукович, - це зло, тому, що він бандит». В якості обґрунтування цієї тези у листі приводиться протидія влади призначенню виборів мера Києва. Тільки вся справа у тому, що більшості Киян начхати на те, будуть проводитися вибори мера чи не будуть. Більше того, до здійснення президентом будь яких дій, які зачіпають людей особисто, людям (принаймні для більшості) на вожкання  «влада – опозиція» теж начхати.

Основне завдання, як я думаю, опозиційних лідерів повинно полягати у тому, щоб роз’яснити для людей зв'язок між діями низової ланки влади (від яких саме люди й потерпають) та керівництвом держави. Показати системність порушення прав людей та роз’яснити, чому саме президент повинен нести відповідальність за дії низової ланки чиновників.

Що ж до тексту, який побудив мене взятися за перо, то він хороший. Принаймні є надія, що ті, хто вагається,  чи йти 2 квітня на мітинг, чи не йти, схиляться до того, щоб на нього таки прийти. Не знаю, хто є його автором. Чи ідеолог якогось із штабів, чи сама людина в такий спосіб вирішила допомогти опозиції, але в будь якому разі, навіть спамова розсилка таких текстів краще ніж байдужість та повна бездіяльність.

Хвилює інше, - Ми зберемося, і що?

Особисто мене, цілі проведення мітингу не надихають до активних дій. Хоча, можливо, щось зміниться вже в ході мітингу.

Будемо сподіватися! Слава Україні!!!