Випало мені побувати на конференції, присвячені темі видобутку сланцевого газу на Олеській ділянці.
Для початку, трохи інформації про сам сланцевий газ, що це таке та що
з ним пов’язано. Сланцевий газ – це тверда корисна копалина (руда), що
складається із сланцю і керогену (органічної речовини), з останнього
хімічним способом (переважно за допомогою бензола) продукують метан.
Сла́нці — гірські породи, з паралельним (шаруватим) розташуванням
мінералів, що входять до їх складу (таких як хлорит, актиноліт, серицит,
серпентин, епідот, мусковіт, альбіт, кварц, ставроліт).
Технологія видобутку передбачає поетапне здійснення робіт.
1. Вибір перспективних на кероген (тверду органічну речовину) ділянок здійснюється за архівними геологічними даними.
Олеська ділянка охоплює територію Львівської, Івано-Франківської и
Тернопільської областей загальною площею 6213 км2, в тому числі по
Львівській області 2923 км2, на території Жовківського,
Перемишлянського, Кам’янка-Бузького, Пустомитівського, Жидачівського,
Золочівського, Буського, Сокальського і Миколаївського районів. У
тектонічному відношенні територія Олеської ділянки розташована в межах
південно-західної Волино-Подільської окраїни Східноєвропейської
платформи, де широкого розвитку набули розривні порушення, які за
напрямом розділені на дві системи: північно-східну (ортогональну) і
північно-західну (діагональну) Рава-Руський розлом обмежує з заходу
Розтоцьку зону і разом з нею Львівський палеозойський прогин та
територію Олеської ділянки. На території Олеської ділянки сланцевий газ
планують отримати з відкладів силуру потужністю біля 500 м, які
залягають на глибинах 2,0-4,0 км.
2. Розвідка родовища керогену здійснюється за методикою розвідки твердих корисних копалин.
Вміст керогену у руді родовищ США становить 10-60 %. Якщо вміст
керогену у сланцях менше 10 % - ділянки не розробляються. Якщо глибина
залягання рудного пласта менше 100 м – родовище розробляється шахтним
способом, якщо більше – свердловинним способом. Вміст керогену у сланцях
силуру на заході України за архівними даними становить 0,2-0,7 %, на
Олеській ділянці (за даними УкрДГРІ) очікується біля 6,0 %. Вміст
керогену у сланцях силуру у Підляшші (Польща, біля кордону з Україною,
продовження Олеської ділянки) – 6,0
3. Проведення гідрогеологічного картування і складання гідрогеологічної карти
необхідно для того, щоби вилучити з площі родовищ керогену території,
що попадають в область живлення водозаборів питних підземних вод. На
території Олеської ділянки (Львівська область) проведено гідрогеологічне
картування і складена гідрогеологічна карта масштабу 1:200 000. Вся
територія Олеської ділянки попадає в зону живлення (третій пояс ЗСО)
чисельних водозаборів питних прісних і мінеральних підземних вод.
4. Проведення сейсмічних робіт вібраційним способом для пошуку майданчику, де породи сланцю найбільш тріщинуваті апробовано
підрядниками літом 2012 р. біля с. Муроване Старосамбірського району.
Вібрація і шум при проведенні цих робіт налякали не тільки людей, але і
тварин.
5-6. Буріння вертикальної свердловини на велику глибину
та продовження буріння цієї свердловини у горизонтальній площині
сланцевої породи вимагає введення до бурових глинистих розчинів хімічних
добавок. Глибина буріння вертикальної свердловини на
американських родовищах становить до 1,5 км, на Олеській ділянці –
2,0-4,0 км. Хімічні реагенти, які використовуються для приготування і
обробки бурових розчинів, відносяться до класу неорганічних, а також і
органічних речовин і сполук. Реагенти, що використовуються, відносяться
до ІІ, ІІІ, ІV класу небезпеки. З врахуванням застосовуваних
концентрацій цих речовин, токсичність бурових відходів (бурового шламу)
також відноситься до ІІ, ІІІ, ІV класу небезпеки. При бурінні глибокої
свердловини утворюються сотні тон бурового шламу, які відносяться не до
побутових, а до промислових відходів.
7. Проведеня вибуху у свердловині – щоби в руді утворилися тріщини і кероген відділився від породи,
на американських не глибоких родовищах (до 1,5 км) викликають землетрус
потужністю до 4,7 балів за шкалою Ріхтера, для Олеської ділянки
(глибина залягання сланців 2-4 км) необхідно здійснити вибух, що викличе
землетрус потужністю більше 5 балів за шкалою Ріхтера. Під час вибуху
тріщини утворюються не тільки в породах сланцю, але і у всій товщі, що
покриває пласт сланцю до поверхні землі.
8-9. Закачування у свердловину під тиском суміші (в
обсязі 11 000-20 000м3 на кожну свердловину) з прісної води, піску та
хімічних речовин та відкачування сланцевого газу (метану) і зворотніх
вод на поверхню. Цим процесом здійснюється гідророзрив
раніше утворених тріщин, закріплення їх піском та підведення до керогену
більше 300 т хімічних речовин, завдяки яким відбуваються хімічні
процеси перетворення керогену у метан. Застосовуються біля сотні назв
хімічних речовин ІІ класу небезпеки. Основні з них: бензол,
диметилбензол, етилбензол, миш’як, соляно-кислотний розчин, загущений за
допомогю полимеру, формальдегид, уксусний ангидрид, пропаргилові и
метилові спирти, хлорид амонію, борна кислота та інші. Однак, під час
закачування під тиском цієї суміші у сланцевий пласт, відбувається також
просочування хімічного розчину і по тріщинах, що утворилися в
результаті вибуху, до поверхні землі. Слід зазначити, що існуючі
природні розломи (зони тріщинуватості), що розбивають товщу на окремі
блоки будуть сприяти просочуванню хімічних розчинів до гори далеко за
межі одеської ділянки. Можна сказати, що розломи є негативним природним
фактором, що будуть сприяти забрудненню підземних вод. Утворений, в
результаті хімічних реакцій в рудному пласті, метан створює «ЕРЛІФТ»,
завдяки якому зворотня вода і метан підіймаються догори. Метан
закачується до сховищ і далі – до споживача, а зворотня вода в обсязі
більше 2 000 м3 скидається у спеціально збудовані ставки-накопичувачі
(поліетиленова плівка (внизу) з бетонними плитами). В цих розчинах, що
відкачуються ерліфтом, змінюється хімічний склад під час руху по
тріщинах. Крім реагентів, у воду потрапляють важкі метали, фтор та інші
хімічні компоненти, мінералізація таких вод вища ніж у початковій
суміші. Тобто розчин, що відкачується на поверхню, є промисловими
зворотніми водами. Під час закачування і відкачування розчину
токсичними речовинами забруднюється грунт, підземні води і повітря. Крім
реагентів, у воду, що підіймається до поверхні по тріщинах потрапляють
розчинені важки метали, природні радіоактивні компоненти, метан. В штаті
Пенсільванія (США) в колодязях і підвалах накопичується метан і люди
час від часу його спалюють, щоби не було вибухової ситуації. Процес
перетворення керогену у метан у США досить тривалий – 30 років, тобто 30
років одна свердловина дає промисловий видобуток метану. Відзначимо, що
середній вміст керогену у сланцевому рудному покладі США становить 35
%, у сланцях Польщі – 3 %, у сланцях Західної України – 0,5 %. Тобто
термін роботи свердловини (запаси газу) у Польщі слід очікувати в 10
разів меншими ніж у США, в Україні – ще меншими.
Слід відмітити екологічні обмеження, які існують в Україні згідно
законодавства. В Державних санітарних правилах і нормах (ДСанПіН)
2.2.7.029-99 “Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами
та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення” наданий
великий перелік гігієнічних вимог до розміщення полігонів промислових
відходів. З погляду охорони підземних вод слід зазначити «…місця для
полігонів захоронення промислових відходів … розташовують на
…територіях, які …виключають можливе забруднення зон розташування
населених пунктів ..., господарчого водозабезпечення, … і підземних
вод», «розмір санітарно-захисних зон (СЗЗ) полігону по захороненню
токсичних промислових відходів до населених пунктів …повинен бути не
менше 3000 м». Для полігону побутових відходів розмір СЗЗ – 500 м. На
заході України практично немає місць для розміщення полігонів
промислових твердих (буровий шлам) і промислових рідинних (зворотні
води) відходів, які задовольняють вимогам ДСанПіН 2.2.7.029-99 щодо
охорони підземних вод. З погляду охорони підземних вод в ст. 93 Водного
кодексу України відмічено, що «З метою охорони водних об'єктів у районах
забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і
оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які
поділяються на пояси особливого режиму. Режим зон санітарної охорони
водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України». Правовий
режим на території зони санітарної охорони (ЗСО) регламентується
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. №2024 “ Про
правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів ”. Згідно цієї
Постанови у межах третього поясу ЗСО для підземних джерел водопостачання
забороняється: закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні
горизонти з метою їх захоронення, підземного складування твердих
відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення
водоносного горизонту; розміщення складів паливно-мастильних матеріалів,
а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів
промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють
небезпеку хімічного забруднення підземних вод. На території Олеської
ділянки знаходяться сотні водозабірних свердловин (в кожному селі не
менше однієї свердловини) централізованого питного водопостачання, в
тому числі такі крупні водозабори, як Правдинський і Межиричанський
Сокальського району, Ямненський Кам’янка-Бузького району, Мокротинський і
Зарудцевський Жовківського району та ін. Олеська ділянка, практично,
знаходиться в третьому поясі ЗСО водозаборів і здійснення видобутку
сланцевого газу на цій ділянці є порушення санітарних вимог щодо охорони
підземних вод.
Накопичувачі промислових стічних вод також не є надійними сховищами
забруднень. Поліетиленова плівка через рік-два зруйнується і накопичувач
буде пропускати воду. Наглядний приклад – ставок накопичувач шахтних
вод біля с. Городище Сокальського району (село примикає до ставка). Цей
ставок з бетонних плит і плівки (під низом) на теперішній час фільтрує
через дно і борта забруднену воду і населення села п’є (на жаль)
забруднену воду з власних колодязів. Отже, в Україні з
нормативно-правового погляду створено всі умови для впорядкованого
використання й охорони водних ресурсів, є законодавство, що регламентує
використання й охорону підземних водних ресурсів. Однак щоб якість
питної прісної і мінеральної води не погіршувалась, необхідно
дотримуватись вимог законодавчих актів (юридичних і санітарних
документів з охорони підземних вод).
ОЛЕСЬКА ДІЛЯНКА, НА ЯКІЙ ПЛАНУЄТЬСЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ
ВИДОБУТКУ СЛАНЦЕВОГО ГАЗУ, НЕ ВІДПОВІДАЄ САНІТАРНИМ ВИМОГАМ ЩОДО
ОХОРОНИ ПІДЗЕМНИХ ВОД
Виникає питання, що буде, якщо і корпорація по видобутку сланцевого
газу не буде дотримуватись вимог екологічного законодавства України?
Відомо, що санітарні вимоги щодо охорони підземних вод обґрунтовані
тривалими і всебічними науковими дослідженнями.
ЗДІЙСНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУТКУ СЛАНЦЕВОГО ГАЗУ НА ОЛЕСЬКІЙ ДІЛЯНЦІ СПРИЧИНИТЬ ЕКОЛОГІЧНУ КАТАСТРОФУ, ЯКА ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО:
1. Прісна і мінеральна питна підземна вода водопунктів (свердловин,
колодязів, каптажів джерел) північної частини Львівщини (від р. Дністер
до Волині) буде забруднена хімреагентами ІІ класу небезпеки, фтором,
важкими металами і радіоактивними елементами.
2. Поверхнева вода басейнів рр. Західний Буг та Дністер і грунти
будуть забруднені хімреагентами ІІ класу небезпеки, фтором, важкими
металами і радіоактивними елементами.
3. Будуть зруйновані, в результаті вибухів, що викликають землетрус
потужністю більше 5 балів за шкалою Ріхтера, всі будівлі на території
Львівщини, Волині, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Польщі (біля
кордону з Україною).
4. Буде забруднене метаном повітря західного регіону України.
Майбутнє починається сьогодні, і тільки від нас залежить, якої якості
воду споживатимуть наші діти і яке середовище для життя ми їм залишаємо.
За наданими матеріалами.