Обережно! рейдери серед нас.

Останнім часом в Україні процвітають афери з майном, враховуючи неможливість їх виграшу в суді та отримання допомоги від правоохороних органів.

Так нещодавно відбувся випадок які часто описують у фільмах і відбулося це в смт Велика Димерка Броварського району:

По вул. Поштовій, що знаходиться в центрі селища, проживала людина похилого віку Теплюк Іван Михайлович. Він в 2011 році дізнався, що фактично є безхатченко, що свій будинок та присадибну земельну ділянку подарував ще 2009 році Лизуну Володимиру Івановичу, який проживає в смт. Калинівка по вул. Молодіжній, 16.

А історія така: після смерті дружини, як і більшість людей Іван Михайлович почав оформляти документи на спадок, що є простою формальністю. Тільки як виявилося для нього – ця формальність стала фатальною.

«Доброзичливі» люди в особі Лизуна Володимира Івановича та його сім’ї, що є знайомими покійної дружини запропонували допомогу в оформлені документів так як вони «вхожі» у різних установах. При цьому вони знали, що Теплюк Іван Михайлович погано бачить і не в змозі без сторонньої допомоги прочитати документи. За кошти покійного його возили по різних відповідним закладам де він ставив підписи на паперах враховуючи повну довіру і не знаючи дійсних намірів «помічників».

Коли були повністю отриманні всі правовстановлюючі документи, Лизун В.І. сказав, що потрібно заїхати ще до нотаріуса, так як відповідно до нового законодавства це потрібно для того щоб підтвердити своє право на майно.

Дідусь перебуваючи вже в роках і не знаючи новинок законодавства України повністю погодився зі всім, що йому було запропоновано та підписав документи які зі слів Лизуна нададуть йому право законно володіти своїм же майном.  

Одразу після цього сім’я Лизунів майже повністю зникла з життя Теплюка І.М., тільки інколи дзвонили щоб спитати чи він ще живий та присилали своїх «гінців» для контролю за ситуацією.

Весь цей час за ним доглядала його рідна племінниця зі своїми дітьми та працівники соціальної та медичної служби (про, що свідчать відповідні документи та сусіди). При цьому Іван Михайлович продовжував платити за світло, газ та інші послуги зі своєї і так мізерної пенсії. Також він отримував субсидії та інші пільги, що хоть якось допомагало економити та виживати і так в складних на сьогодні умовах.

Лизуни знаючи законодавство України, не зареєстрували договір дарування в БТІ і не повідомили про це жодної служби боячись, що їхня афера спливе. Та й навіщо їм платити за газ, світло коли можна продовжувати дурити не тільки Теплюка І.М., а й державу, незаконно при цьому користуватися чужими пільгами і отримувати державну компенсацію у вигляді субсидій

Після того, коли випадково дана ситуація вийшла на поверхню, Теплюк І. М. відразу звернувся до суду, де наклали арешт на майно щоб аферисти не встигли його продати. Але постійні суди та психологічне навантаження від того, що його ошукали, похитнули здоров’я Івана Михайловича і не дочекавшись рішення апеляційного суду дідусь помер безхатченком. Хоча всім до останнього говорив, що хоче померти в своїй хаті яку він будував своїми руками на землі, яка належала його батькові та діду.

Не встигла душа Теплюка І.М. відлетіти в інший світ, як до хати ввірвалися «власники», що 29.03.2013 рейдерським шляхом захопили будинок, зламавши двері та поставивши сигналізацію нібито від можливого пограбування їхнього вже майна.

Вони навіть не звертали уваги ні на сусідів ні на рідню які обороняли будинок, тільки насміхалися з людей, хизуючись своєю зверхністю та нелюдським нахабством.

А ціль у Лизунів одна, заволодіти будинком, як здобиччю та продати його, бо де ще такі легкі гроші можна дістати, не вклавши при цьому жодної копійки. За ради швидкої наживи такі аферисти підуть на все і для них думка суспільства не варта нічого.

Дана розповідь є попередженням для всіх одиноких та не обізнаних в «новинках» законодавства громадян України.