Старий, добрий рок-н-рол струснув «Cabaret»

На стіні за сценою висів прапор СРСР з символікою AC/DC

31 березня у нічному клубі «Cabaret» стався потужний рок-вибух. Щоб «постраждати» від нього, до розважального закладу народ з’їжджався крутезними автомобілями, демократичними «Логанами» із «шашечками» на борту, а також піхтурив на своїх двох. І все заради того, щоб послухати єдиний у Білій Церкві концерт російського триб’ют-гурту EASY/DISSY, який має наданий легендарними виконавцями з Австралії офіційний дозвіл виконувати пісні неповторного AC/DC (а всього у світі таких гуртів дев’ять). Тож дорогу до клубу можна було сміливо назвати «HIGHWAY TO HELL» (шанувальники року мене зрозуміють). Хто тільки не прибув на концерт – солідні бізнесмени, що витягли заради такої нагоди із шафи подерті на колінах джинси, молоденькі нафарбовані дівчата, запеклі патлаті «динозаври»-рокери, дітлахи 5-10 років та ще багато охочих до гарної музики. На вході до зали усіх гостинно зустрічав організатор приїзду до Білої Церкви гурту EASY/DISSY Влад Скляр у футболці із лого AC/DC.

На стіні за сценою висів прапор СРСР з символікою AC/DC. Свого часу австралійський рок-гурт був заборонений у Країні Рад. Коли публіка почала вимагати виступу, на сцену вискочив ведучий концерту і влаштував невеличку вікторину. Для фанів року завдання було простим: «Чому гітарист AC/DC Ангус Янг двічі молодий?» Відповідь не забарилася: «Тому що ім’я та прізвище означають на латинській і англійській мовах «молодий»!» Знавцю одразу ж було вручено плакат та оголошено, що сьогодні у соло-гітариста Янга День народження, після чого розпочався концерт.

Звичайно, місця було малувато, адже Брайан Джонсон лише розвівши руки міг би зайняти простір сцени, а Ангус Янг не зміг би добряче розігнатися, але до звуку (дякувати звукорежисеру Олександру Шекшуєву і магазину музичних інструментів «Маяк» під керівництвом Руслана Соловйова) та виконавської майстерності гостей з Росії претензій не було ніяких. Голос Андрія Соколова надзвичайно точно відтворював надривний вокал Джонсона, тож народ, спочатку дещо насторожений, «розкочегарився» вже на третій пісні. А коли зазвучали акорди невмирущої «Thunderstruck», яку переграло на трьох струнах у дворах два покоління підлітків, то навіть найбільш стримані меломани, які до того холоднокровно тягнули через соломинку свій коктейль, кинулися у танок, роблячи над головою «козу». Не вистачало хіба, щоб «Янг» кинувся в своїх кращих традиціях у «спазмі» на долівку, але гітарні соло були неперевершені.

Для третини присутніх AC/DC були знайомі по звучанню із бобінних та касетних магнітофонів, що крутили затерті до дірок плівки, а потім по роликах в Інтернеті та на компакт-дисках. Тож для них концерт став справжнім святом та поверненням у бурхливу, неформальну юність. Адже такий об’ємний звук із чітким фірмовим почерком AC/DC, різкими барабанами доступний лише «вживу» або на «вінілі», а це не кожному зараз по кишені.

Ну і який же AC/DC без «Big Gun»? Публіка шаленіла і скандувала ці два магічні слова, і коли заграли перші акорди цієї пісні, то з м’яких комфортних диванів «Cabaret» усіх наче вітром здуло. Під час її виконання перед сценою хитався ліс рук, розліталися у повітрі ретельно укладені зачіски… Це старий, добрий рок-н-ролл, панове… Сьогодні так уже не грають. Тож ловіть моменти і кайф від справжнього року!

Влад Скляр «відривався» разом з усіма, та знайшов хвилину, щоб прокоментувати концерт: «Я насправді щасливий, що у Білій Церкві відбувся такий гарний концерт. Ми присвятили його 40-річчю з дня заснування AC/DC. Звучить триб’ют-гурт, як справжні австралійці. Хлопці мали виступи лише у Кіровограді та Києві, тож маємо пишатися, що вони приїхали до нас, а такі міста-мільйонники, як Харків, Дніпропетровськ, Одеса піймали облизня. Перший млинець не вийшов глевким, тож є плани запросити до нашого міста триб’юти гуртів «Pink Floyd», «Red Hot Chili Peppers» та інших легенд року».

Концерт давно закінчився, але у вухах ще довго звучало: «Big gun, big gun number one!»