Герман «літературна» і Герман «політична»

Кажуть, що будь-хто з політиків повинен написати за свою кар’єру хоча б одну книгу, котра відображала б його погляди та переконання. Анна Герман відійшла від таких принципів, створивши художній твір!

Кожному «знаючому» літературознавцю потрібно розрізняти Герман «політичну» та Герман «літературну». Адже з одного боку це жінка, котра творить суспільну думку, а з іншого – митець, котрий входить до свідомості читачів.

Нещодавно світ побачила її книга повістей та оповідань «Червона Атлантида», а за однойменною повістю було написано та реалізовано спектакль «Повертай до свого звідтілля», за підтримки фонду Володимира Продивуса.

В суботу жителі міста Калинівки мали змогу подивитися цю виставу, аби пережите те, що хотіла донести їм авторка.

Зокрема, представник Вінницької ОДА Любов Спірідонова зауважила: «Оскільки вистава присвячена дням Шевченка в Україні, Анна Герман зробила достойний подарунок для вінничан, відвідавши їх з такою прекрасною п’єсою. Найголовніше що ми спостерігаємо сьогодні – це зв'язок актора з глядачем, животрепетне переживання обома висвітленої проблеми. Хоча на сцені ми бачимо побут Івано-Франківського села, але в героях можемо впізнавати самих себе, адже тема заробітчанства є актуальною й понині. Якщо ж порівнювати написане в книзі з тим, що ми бачимо на сцені, то в книзі написано все дуже гарно та яскраво, а на сцені – ще яскравіше! Настільки добре тут передано мову, говір, прізвища й імена, колорит, діалектні вкраплення, що ми прямо таки бачимо Франківщину на Вінниччині! Адже всі ми – українці!»

Власне сама Анна Герман не хоче хвалити написаної книги. Навпаки, вона каже що навіть не ставила собі за мету щось писати, або щось творити. Просто так склалися обставини. Коли вона разом з чоловіком проживала з Польщі, то мусила вибирати між власною роботою журналістом, або ж працею чоловіка дипломатом. Оскільки вибір був зроблений не на її користь, то за тих півроку що вона просиділа вдома, з душі прямо таки вилилася розповідь про заробітчан, та інші менші твори.

Театр – це той вид мистецтва, який доступний далеко не кожному, адже глядач повинен не просто дивитися виставу, а розуміти те, що вкладено режисером між стрічками! Натомість глядач звик споглядати телевізійні картини, просто як засіб релаксації, абсолютно не замислюючись над підтекстом. «Громади в нас скоро не буде, а будуть лише глядачі».

Нещодавно Анна Герман відвідувала Хмільник, тепер приїздила до Калинівки; чим викликане таке бажання їздити малими містами?

«Перша презентація вистави була в Києві. Це певно був найякісніший глядач з-поміж інших. Але той глядач не був таким щирим. Тому я вирішила продовжувати тур малими містами. Вони мають свій стиль. В них немає цілої купі всіляких бордів, які я просто таки ненавиджу. Ці міста дуже затишні та комфортні. Наразі ми плануємо візити до Іспанії та Португалії. Нас там уже чекають, але я, чесно, не знаю, як нас там зустрінуть. Думаю, що ця зустріч буде холодною, тому що діаспорі не сподобається те, що ми їм покажемо. Вони вже відчувають себе сформованими західними людьми, а п’єса, по суті, нагадає їм про те, ким вони є насправді – заробітчанами, які залишили все на Батьківщині зарази заробітку грошей!»

Знані літературознавці та митці, за плечима котрих вже є, як мінімум, біля десятка книг, не дуже схвально відкликаються на «витвір мистецтва» Анни Герман. Зокрема, розкритикували її Андрій Курков та Юрій Винничук, назвавши повість «Червона Атлантида» нічим не значимим літературним твором, без всілякого художнього задуму, та низькопробною літературою.

«Якщо цей Курков так каже – значить він мою книгу прочитав. А якщо він її прочитав – значить вона була йому цікавою, - зауважила Анна Герман. – Для мене значно важливішим є те, що книгу читають підлітки, які взагалі нічого читати не хочуть, або люди, котрі знімаючи обкладинку читають книгу з захопленням, або ті, котрі мене ненавидять, перечитують кожне слово, шукаючи потаємний зміст слів!» А потім Герман сказала чоловікові: «Купи-но мені цього Куркова, треба буде почитати цього великого критика!»

«Власне я відношусь до тих людей, котрі не читають всього підряд, тому що жаліють життя. Мій чоловік, наприклад, читає все, що виходить у світ. Я ж перечитує древніх, стараюсь щодня читати Біблію. Ну, як щодня… Щодня, це для мене той день, коли я маю вільну хвилинку, аби почитати».

Що ж, Анна Герман «політик» дійсно сильно відрізняється від «Анни літературної», перш за все переживаннями, способом передачі інформації, своїм художнім зором та чуттям.