Мої роздуми на тему звязку між націоналізмом та державною владою.

"Націоналізм,- це любов до своїх, а нацизм,- це ненависть до чужих." (с)

Що таке націоналізм? В моєму розумінні, це, в першу чергу, любов. Любов до своєї батьківщини, до свого народу, до своїх рідних та друзів. Коли любиш, то сприймаєш досягнення того, кого любиш, як свої власні. Коли любиш, то дбаєш про добробут того, кого любиш, як про свій власний. Там, де є справжня любов, немає місця ненависті.

Ворогів того, кого любиш, сприймаєш, як своїх власних. Адже, це нормально захищати себе та тих, кого любиш. Ворогів можна ненавидіти, але ця ненависть, коли є любов, ніколи не стане сенсом життя. Навіщо розмінювати себе на ненависть, коли є любов? Якщо ненависть становиться сильніша за любов, то це вже не націоналізм, а нацизм.

Будь який високопосадовець повинен любити свій народ і свою країну, а тому, високопосадовець зобов'язаний бути націоналістом у істинному значенні цього терміну, та не тільки високопосадовець, але й будь-який державний чиновник.

З радянських часів проводилася підміна поняття нацизм на націоналізм, з метою дискредитації останнього. Головне не в понятті, а в суті. Можна замінити термін націоналізм на його синонім патріотизм, суть риси від того не зміниться.

До чого я це все пишу? Ми стоїмо на порозі визначних подій. Правлячий режим хитається, і от-от впаде, а тому, треба добре розуміти, що на що ми збираємося міняти. Треба вже зараз формувати суспільну потребу саме в тих лідерах, які від щирого серця поставлять національні інтереси вище за особисті.

Згадайте 1917 рік у Росії. Що, там народ повстав, керуючись поганими ідеями? Ні, просто ті ідеї так і залишилися лише ідеями, оскільки до влади прийшли люди, які ставили особисті інтереси вище за потреби суспільства, якім не боліло за рідну землю. Згадайте 2004 рік у нас, і побачите ту саму картину.

Можна приводити безліч прикладів, але може вже досить наступати на одні й ті самі граблі?

Щоб уникнути помилок минулого, я пропоную, щоб стратегічною ціллю громади стала не перемога опозиції, (це лише тактичне досягнення), а формування громадської позиції суспільства, при якій перебування при владі, на будь  якій посаді, не націоналіста (патріота, назва не має значення) стане неможливим!

Слава Україні!!!