ЯК МОЯ ПРОГУЛЯНКА ОБОЛОНСЬКОЮ НАБЕРЕЖНОЮ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ В КУЛЬТУРНИЙ ШОК

Про дівчат, моральну сторону одягу і не тільки...

Не хотіла. Вірите? – справді, не хотіла нікуди іти. Запланувала собі попрацювати над дисертацію, дещо дочитати, одним словом підтягнути «хвости». Так ні. Друзі ще з п’ятниці почали з нетерпінням планувати і обговорювати нашу прогулянку на Оболонську набережну. Спочатку, я відмовлялася, пояснюючи, що маю багато роботи. Але все-таки моя стіна опору рухнула, коли вони сказали, що за книжками можна і весну пропустити. Я їм і повірила. Подумала, полюбуюсь трохи тихим плесом Дніпра – і додому.

Приїхали. Не встигли дійти до набережної, як перед очима почали поставати одна за одною картини зовсім з іншими «краєвидами». Дівчата в майже прозорих (!!!) сарафанах і чорною білизною під ними(!!), дехто взагалі знехтував останньою. Подумаєш, а й дійсно, для чого. Хто нею все-таки не знехтував, теж було помітно, бо футболочки і маєчки, судячи по всьому, були якимись маломірками, які не змогли прикрити того, щоб мали прикривати. Дехто був у таких коротких шортах, що спочатку здавалося, що їх взагалі забули вдягнути. А вже зблизька було помітно, що ні, все-таки вдягнули. Спостерігаючи за чоловіками, перед якими теж простягалися «ці краєвиди», було помітно, що вони прийшли сюди точно не плесом Дніпра полюбуватися. Жадібно облизуючи морозиво і попиваючи пиво, було помітно, що поглядом чоловіки облизують зовсім інші «дисерти». Хотілось підійти до однієї  «мадами» і як дівчина дівчині пояснити, що так краще не вдягатися, бо можуть неправильно зрозуміти, але друзі відмовили. Тепер жалкую. Але проблема, дійсно, так не вирішиться. Я ж не зможу до кожної дівчини підходити і пояснювати, що можна виглядати привабливою і при цьому (увага!) – одягненою!!! Думаю, вони навряд чи  зрозуміють, як можна поєднати такі непоєднувані  речі. І я не витерпіла. Розвернулась і поїхала додому. Мої друзі в цей момент зовсім не були схожі на пінгвінів із «Мадагаскару». Не посміхалися і навіть не махали, а тільки здивовано переглядалися. Я вже не стала пояснювати їм деталей, і загружати «високими матеріями» і щодуху піднімалася сходами до метро.

 Але насправді, це не смішно. Плакати хочеться, коли бачу, як низько цінять себе дівчата. Хоча, може якщо немає чим здивувати, то доводиться виставляти те, чим природа наділила.  Але в моєму уявленні дівчина, жінка мають виглядати зовсім по-іншому. Я, звичайно не очікувала побачити там кого-небудь у паранджі, але все-таки має бути якийсь елементарний мінімум пристойності. А потім читаєш заголовки газет про зґвалтування чи ще щось подібне. Воно і не дивно. Бо одяг сам за себе кричить «Візьми мене. Недорого». Болісно бути дівчиною і писати таке про дівчат. Але, це крик душі. Любі мої, передивіться свій гардероб і почніть цінувати себе! Пожалійте хоч цих нещасних чоловіків, які після такої прогулянки тепер цілу ніч не зможуть заснути. Згадуючи легендарну Коко Шанель, яка колись сказала: «Скромність – зворотна сторона елегантності», думається, що і їй би теж прийшлась не до душі така прогулянка. Але, слава Богу, вона цього не бачить. Як колись сказав один християнин: «По мірі духовного росту дівчат, їх декольте піднімається, а довжина спідниці/шортів опускається». То ж хочеться від душі побажати вам, дорогі дівчата, краще зайнятися своїм внутрішнім світом, якою-небудь цікавою і корисною справою, а зваблювати чужих чоловіків  (навіть ненавмисне) своїми напівоголеними принадами, не зовсім благородна справа.