ОПОЗИЦІЯ ПРОТИ ОПОЗИЦІЇ

Опозиція ще не програла війну, але регіонали вже святкують перемогу.

Минулого тижня опозиція програла три битви: не вдалося повторно проголосувати за вибори в Києві, не вдалося відмінити пенсійну реформу і не вдалося відправити у відставку уряд Азарова. Опозиція ще не програла війну, але регіонали вже святкують перемогу. Чи не вперше з початку роботи нового парламенту провладним силам вдалося масштабно нацькувати опозиціонерів-більшовиків проти опозиціонерів-меншовиків. Останніх, підозрюючи у зрадництві й продажництві, намагаються навіть виштовхати за межі опозиції, граючи на випередження щодо з’яви нових тушок. А 18 травня розпочнеться процес поглинання “Батьківщиною” Фронту змін. Усе йде за провладним сценарієм. Свого часу Партія регіонів поглинула “Сильну Україну” Тігіпка. Чи нинішня опозиція нічим не відрізняється від влади у своєму прагненні, даруйте за тавтологію, прийти до влади? Безперечно, опозиції потрібне очищення. Безперечно, не може бути жодних компромісів з тими, хто продався. Але як би з водою не вихлюпнути дитя. Адже в опозиції є люди, які не згодні з тим, що, скажімо, в “Батьківщині” рішення одноосібно приймаються Яценюком і Турчиновим. З різних міркувань більшість незадоволених наразі мовчить, але в критичній ситуації все може вилізти назовні. Закритість, непрозорість, відсутність внутрішньо-партійної демократії й інші “болячки”, включаючи авторитаризм і пасіонарність лідерів, призводять не до зміцнення опозиції, а до роздроблення сил, здатних змести режим Януковича. Цей процес розпочався не сьогодні. Згадаймо, як Анатолій Гриценко уміло ліквідував Українську партію (символічна назва!) Ігоря Насалика, потоптався по українській вишиванці, а нині займає нішу такого собі опозиційного гуру, який критикує всіх. І чи не стане Луценко підтримувати його як кандидата в Президенти України? Чи здатні зрозуміти опозиціонери, що, воюючи один проти одного, підіграють владі й зміцнюють режим Януковича?