У м. Біла Церква проживає понад 6 тис. ветеранів війни, з
них 369 інвалідів війни та учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941‑1945
років. Для них виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2013 році
здійснюється у таких розмірах:
1) інвалідам війни: I групи – 2415 гривень; II групи –
2110 гривень; III групи – 1895 гривень;
4) членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих
інвалідів війни – 375 гривень;
5) учасникам війни – 135 гривень.
Станом на 25.04.2013 року допомогу отримали 6152 особи на
загальну суму 5 373 095,00 грн.
Програм підтримки ветеранів багато, і створюється ілюзія
турботи. Втім ветерани, доживаючи свого віку, уже на владу не дуже й
сподіваються. Скажемо прямо – кошти, які виділяються на реалізацію програм,
викликали б нездоровий сміх у фашистських загарбників, май вони дар передбачати
майбутнє. Усі програми, субсидії, пільги вимагають поновлення бази і, як наслідок,
збору численних довідок. А значить – знову черги, витрачений час, сили та
здоров’я.
У минулому році було забезпечено санаторно-курортними
путівками аж (!) 60 ветеранів війни, за І квартал 2013 року – цілих 9 (!)
ветеранів. Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки та вартості
самостійного санаторно-курортного лікування у 2012 році отримали 20 інвалідів
війни І і ІІ групи по 320,00 гривень та 3 інваліди війни ІІІ групи по 240,00
гривень на загальну суму 7120,00 гривень. А ви б змогли оздоровитися на таку
суму? Це два походи у супермаркет за не дуже якісними продуктами. А в цей час
колишній танкіст Ганс і мінометник Фріц бродять кіпрським пляжем, дихаючи
морським повітрям. У нас, у Білій Церкві, стерилізація безпритульної собачки
обходиться, за документами міської влади, у 400,00 грн. Це не означає, що треба
забрати гроші у песиків, просто треба до людей ставитися не гірше, ніж до
тварин.
Для забезпечення спецавтотранспортом на обліку перебуває
11 інвалідів війни. У 2013 році було забезпечено 1 інваліда війни безкоштовним
державним автомобілем. А тим часом водії маршруток зі словами «За тебе не
платять!» викидають ветеранів із транспортних засобів…
А як справи у ветеранів Західного світу?
Ветеранам німецького вермахту, які перебували в полоні, та інвалідам Другої світової війни Німеччина щомісяця виплачує значні надбавки до пенсій – від 200 до понад 1 тис. євро. Близько 400 євро отримують вдови солдат вермахту як загиблих на війні, так і померлих після її закінчення. Всі ці виплати гарантуються особам німецького походження, які«виконували статутну військову службу відповідно до правил її проходження і до 9 травня 1945 служили в німецькому вермахті».
Наприклад, колишній молодший офіцер має пенсію в 2500 євро. Плюс безкоштовний проїзд у громадському транспорті, плюс пільги з оплати оренди житла, плюс безкоштовне медичне обслуговування з можливістю дворазової безкоштовної госпіталізації протягом року.
Якщо німецький ветеран побував у полоні, сума пенсії підвищується до 2800 євро, а кількість безкоштовних госпіталізацій не обмежена. Уряд Німеччини також частково бере на себе витрати по відвідуванню ветераном місць, де він воював, в тому числі і за кордоном.
У кінці 2009 року в США проживало близько 2,3 млн ветеранів Другої світової. Держава надає їм безкоштовне медобслуговування, інвалідну техніку і податкові послаблення. Ветерани і члени їхніх сімей можуть отримати пільгові кредити на освіту і купівлю житла. Також держава організовує і оплачує похорон військових пенсіонерів. При середній пенсії в США у розмірі 1500 доларів ветерани війни отримують додаткову допомогу (мінімум 1200 доларів).
У Великобританії пенсія ветеранів Другої світової війни коливається від 2000 до 9000 доларів (залежить від звання і кількості поранень). У разі необхідності їм виділяють додаткові 30 доларів на тиждень на доглядальницю. Також усі ветерани можуть розраховувати на безкоштовні ліки та лікування (в тому числі і у стоматолога). Вдовам ветеранів уряд виділяє додаткову пенсію (близько 600 доларів на місяць). Всього у Великобританії близько 500 тисяч ветеранів.
У Чехії картина інша. Чеські ветерани в принципі не мають особливих пільг. Для ветеранів Другої світової збереглися три привілеї: вони не платять абонентську плату за телефон, звільнені від плати за проїзд і один раз на рік отримують від Міністерства оборони путівку в санаторій – в Чехії чи за кордоном. Правда, звичайна середня пенсія в країні складає 500‑600 доларів.
А що було б, якби було по-іншому?
Академічна історія не терпить таких постановок питань. Взагалі, історія – одна з найточніших наук. Бо те, що відбулося, насправді існувало. Лише недобросовісні писаки спотворюють події. Але хіба вони історики? Якщо хірург зарізав пацієнта, то ми його називаємо злочинцем і коновалом, а не лікарем. Та спробуємо пофантазувати, тим паче жанр альтернативної історії набув надзвичайної популярності. Про те, як могли б повернутися події, зазнай поразки СРСР у ІІ Світовій, найбільш яскраво написав Василь Кожелянко у романі-анекдоті «Дефіляда в Москві». Цього автора, разом із Лесем Подерев’янським, можна назвати головними ідеологами панукраїнізму, навіть якщо наш народ виглядає досить незвично.
«Через шість днів у поверженій Москві, на їхній Красній площі, сам фірер Адольф Алоїзович і вожді країн-союзниць Райху прийматимуть дефіляду звитяжних армій. А головне не те, що еспанський вождь Франко буде обійматися з імператором Японії на тлі храму Василія Блаженного, найважливіше для Дмитра і, як він гадає, – для України те, що на мавзолеї рівний серед рівних, леґітимно і повноправно стоятиме вождь Української держави – Степан Бандера.
Площею в перших рядах продефілюють, звичайно, німецькі вояки: батальйон СС, батальйон вермахту, потім люфтваффе і моряки. А за німцями, другими, підуть українці. Бо хоч би яким був самовпевненим і націоналістичним фірер Адольф, а розумів, що без мільйонного Українського війська, чиї полки першими ввірвалися в Москву, ще невідомо, чим би закінчилась виправа на Схід.
Але ще на Дмитрових грудях блищало диво рідкісне із рідкісних – нагорода, яку мають раховані відчайдухи і яку дають за виконання виїмково важких завдань – на чорно-червоній стрічці висів знак особливої звитяги – срібна восьмигранна медаль «Ніч Залізняка».
Трохи кумедно, так? Але зовсім не до сміху стає, коли розумієш, що у разі перемоги Німеччини на території нашої країни був би реалізований план «Ост», згідно з яким територія нашого краю звільнялася від левової частки українського народу через розстріли, етнічні чистки, вивіз населення. Решта українців піддалась би асиміляції за мовною ознакою, а на спустілі терени переселились би німецькі поселенці. Стоп! Але ж ми це пережили, адже у результаті геноциду голодом, репресій, кидання на фронт без зброї «чорних рот» наш народ зазнав непоправних втрат. А чи не готувалося масове переселення українців у Сибір, як то сталося із кримськими татарами, чеченцями, німцями? На наші землі переселилося надзвичайно багато вихідців із Північного Сходу, і русифікація набула катастрофічного розвитку. Чи не тотожні методи й цілі комуністів і нацистів?
Друга Світова війна стала бійнею на винищення, і колишні лицарські стосунки між воюючими сторонами стали легендами. Наш народ заплатив надзвичайно криваву ціну у катастрофічному коловороті. Сьогодні колишні розпалювачі війни – шовіністи із Кремля, берлінські реваншисти – патякають про злочини українців, ведуть пропаганду, знімають наклепницькі фільми. Але зник Третій Рейх, розвалився СРСР, номінально існує Британська імперія, а Україна відродилася з попелу і живе. То хто ж насправді переміг у світовій бійні? Висновки робіть самі.