Затулінський “пряник”

Днями керівник російського Інституту країн СНД Костянтин Затулін розродився черговою заявою, яка межує з прямим втручанням у внутрішні справи України.

Днями керівник російського Інституту країн СНД Костянтин Затулін розродився черговою заявою, яка межує з прямим втручанням у внутрішні справи України. Виступаючи у Севастополі він висловив сподівання на становлення в нашій державі нового руху на підтримку союзу Росії, Білорусі та України, який стане в перспективі конкурентом Партії регіонів.

"Ми постараємося, щоб проект руху на підтримку союзу Росії, України і Білорусі відбувся і, можливо, завдяки цьому ми зможемо створити якусь силу в Україні, яка буде тиснути на Партію регіонів, що знаходиться при владі… А, може бути, в перспективі, коли це все розів’ється, виступить в ролі її більш успішного конкурента на майбутніх виборах", - сказав пан Затулін.

У даному випадку хвилює не те, наскільки успішне майбутнє матиме нова сила, а те, що подібну думку на території України висловлює іноземний громадянин. Я можу собі уявити реакцію російської влади, якщо який-небудь європейський або американський політик в Москві висловиться не тільки на підтримку “західних” цінностей, але заявить про намір організовувати нову партію, яка братиме участь у виборах в Держдуму!

Це — міжнародний скандал. В Україну ж пан Затулін за звичкою їздить немов «барин» до своїх васалів.

Нагадаю принагідно, що в самій Росії нещодавно ухвалено нові закони по відношенню до громадських організацій. Згідно з ними, якщо громадські активісти отримують фінансову допомогу з-за кордону, то, незалежно від роду діяльності, їм присвоюється статус “іноземного агента”. Про що вони самі ж мають повідомити і зареєструватись відповідним чином. Інакше можна “нарватися” на прокурорську перевірку. Так, наприклад, “іноземним агентом” став заповідник на Далекому Сході, який опікується збереженням популяції лелек.

Як видно, доходить до маразму, хоч зрозумілою є мета – спроба російської влади відсікти будь-який іноземний вплив на російську політику та громадське життя, або дискредитувати саму його суть, оскільки форма “іноземний агент” і сьогодні сприймається в дусі радянської пропаганди. От тільки коли мова заходить про Україну, російські політики втрачають відчуття такту та поваги до суверенітету.

Не відомо достеменно, кого московський гість мав на увазі - Медведчука з його “Украинским выбором” чи якийсь інший проект. Та й питання не стільки в Затуліні, який стрімко втрачає свій колишній вплив і навіть не є депутатом російського парламенту. Хоч повна відсутність реакції на такі його заяви з боку офіційного Києва — це прояв комплексу меншовартості перед Росією, який розвинений в Партії регіонів.

Тому що така ситуація — це питання принципу. А також ще один аргумент на користь того, що Україні треба триматися подалі від “затуліних” та інтегруватися до європейських інститутів, де сама політична культура відрізняється від російського зверхнього “братства”.

Дмитро Войцех