«Любіть один одного, як Я полюбив вас…»

Звернення єпископа Володимира (Вільде) УАГПЦ (АК), щодо проведення фестивалю «КиївПрайд2013» у Києві.

Дорогі владики, отці, любі брати та сестри!

 Хочу звернутися до усіх Церков, релігійних громад, архіпастирів та пастирів, віруючих християн.

Зараз велику увагу та занепокоєння багатьох віруючих у нашій країні викликають наміри громадян провести в стольному місті Києві Марш рівності — публічну правозахисну акцію в рамках Міжнародного форуму-фестивалю ЛГБТ «КиївПрайд2013».

 Наскільки нам відомо, участь у цьому заході планують узяти представники ЛГБТ-спільноти, правозахисники та всі ті, хто зацікавлений у встановленні громадянської рівності у нашій країні. Метою цього заходу є аж ніяк не якась-там вигадана «пропаганда», але вимога з боку ЛГБТ-спільноти щодо отримання рівних громадських прав, якими ці люди мають бути наділені відповідно до принципу рівності всіх перед законом.

 За свідченням авторитетних міжнародних організацій, ЛГБТ в Україні доволі часто відчувають утиски та зазнають дискримінації й стигматизації (приписування їм вигаданих негативних рис). Тож на Марш рівності  хочуть вийти ті, хто бажає змін у цій непростій ситуації.

 Досвід проведення подібних заходів у сусідніх країнах Східної Європи свідчить, що їхні учасники часто зазнають тиск і піддаються прямому насильству з боку консервативно налаштованих віруючих. За останні 5 років подібних нападів зазнали прайди у Сербії, Польщі, Молдові, Росії, Грузії. І дуже часто люди, що вчиняють насильницькі дії, мотивують це «мораллю», а ще гірше — релігійними переконаннями.

 Церкви та християни часто створюють проблеми для інших, особливо коли їхні слова та дії таврують і відчужують людей, що страждають. Це абсолютно неприйнятно, бо суперечить духові Христового Вчення та істинній релігійності. Насильство, ненависть та засудження не можна поєднати з Божественною Любов’ю. Закон Христа — не про жертвоприношення чи переслідування «нечистих». Дві найважливіші заповіді, які проголосив Спаситель: «Полюби Господа Бога свого всім серцем своїм, всією душею своєю, усім розумінням твоїм та всією силою твоєю». Це є перша заповідь. І друга, подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе». Христос каже нам: «Немає ніякої іншої заповіді, важливішої за ці» (Мк. 12:30-31). У цьому, за свідченням Господа, весь Закон та всі Пророки. Тобто закон Любові до Бога і ближнього є моральною та релігійною максимою для християн на всі віки.

 Наша віра у Бога виявляється у любові до інших людей у відповідь на любов Бога до нас. З першої заповіді випливають усі інші. Отже, Ісус дав нам цю нову заповідь про любов до ближнього, яка долає усі страхи, також і страх, що примушує нас ставити тавро на інших.

 Супротивники проведення прайду ніби не бачать і не розуміють того, що відбувається у світі. Все більше християнських деномінацій, громад та віруючих різних країн приймають ЛГБТ як дітей Божих та не обмежують ані їхнього права на приватне життя та участь у житті Церкви Христової. Все більше священнослужителів різних християнських традицій та напрямів відкрито закликають до терпимості та співчуття по відношенню до ЛГБТ. Багато духовних лідерів і громадських діячів сучасності закликають із розумінням ставитися до людей, що кохають інакше та хочуть, щоби їх любили.

 ЛГБТ часто відчувають себе ізольованими від інших через стигматизацію, нав’язаного почуття провини, суспільного та церковного засудження. Християнське суспільство несе відповідальність за подолання осудження та усунення відчуженості між віруючими.

Будь-яке трактування біблійних текстів, яке стверджує дискримінацію, повинне бути переглянуте та переосмислене. Ще раз згадаймо зустрічі Ісуса з людьми, яких зневажали як нечистих або грішників — і нехай це буде прикладом для нас сьогодні.

 Нам варто відмовитися від моралізаторства щодо ЛГБТ. Засудження, ізоляція, стигматизація та дискримінація цих людей суперечить тому, як чинив Сам Господь. Якщо ми віруємо в Ісуса Христа, то маємо підтримувати тих, кого суспільство зневажає та відштовхує. Ми стаємо співпричасні Богові, якого знаємо через Христа, коли допомагаємо стражденним і знедоленим. На жаль, християни часто забувають, що центральними поняттями у вченні Ісуса є не гріх або провина, а Любов та Спасіння. Христос утілився , страждав та воскрес, щоби кожна без винятку людина була вільна від гріха та осудження, не загинула, але мала Життя Вічне.

Добра Звістка каже нам, що Всемогутність Бога виявляється у Його беззастережній Любові, благодаті та благовіствуванні, а не в осудженні та покаранні. Ця невичерпна любов міститься у самому серці нашої віри: ніщо «не може відлучити нас від любові Божої у Христі Ісусі, Господеві нашому» (Рим. 8:39).

Ісус казав: «Не судіть» (Мф 7:1; Лк 6:37). Апостол Павло каже про неправомірність визначення ступеня гріховності іншої людини. Він наполягає на тому, що «усі згрішили та позбавлені слави Божої» і що ми «отримали виправдання надарма, по благодаті Його, спокутою в Ісусі Христі» (Рим. 3:23-24). Дуже часто ми не можемо на практиці здійснити принцип «любити грішника, але ненавидіти гріх». Ви просто або любите людину, або ні. Христос, на відміну від фарисеїв, не займався відциджуванням гріхів, а просто любив людину, навіть якщо вона була найбільшим грішником. Тим більше не можна засуджувати людину за її вроджені особливості, що закладені в неї від природи, а відповідно не можуть бути «гріхом».

 Християни дуже часто стикалися з ризиком бути незрозумілими для суспільства, починаючи з перших учнів Христа. Як і Ісус, вони спілкувалися з бідними, хворими, митарями, самарянами, язичниками, жінками, блудницями та іншими «людьми нижчого ґатунку» тогочасного суспільства. Через це релігійні та політичні керманичі відносилися до християн з усе більшою підозрілістю та ворожістю. Зараз ми також не повинні грати на гомофобних упередженнях, які все ще поширені серед людей, а сприяти взаєморозумінню та сприйняттю усіх у сучасному суспільстві.

 Дуже важливою у цьому питанні є позиція духовенства. Беззастережна любов Христа часто занадто велика для того, щоби ми могли прийняти її. Але, таке беззастережне прийняття — це те, до чого нас закликає Христос, навіть якщо це загрожує нашій репутації. Пастирська підтримка не повинна засуджувати людину через притаманний їй спосіб життя. У всіх людях ми повинні бачити перш за все дітей Божих. Гомо- та бісексуали так само, як і гетеросексуали, обдаровані людською гідністю та спасителькою Божою благодаттю. Вони заслуговують такої ж допомоги у життєвій самореалізації, такої ж духовної та емоційної підтримки церковної спільноти, що плекає у християнах самоповагу, позитивні стосунки з Богом та іншими людьми. Ми маємо нести людям благу звістку про милосердя. Тим, хто відчуває себе винним через власні природні властивості, необхідно дізнатися про милосердя та великодушність Господа, відчути це. В цьому і полягає сутність духовної допомоги, що приносить звільнення від сорому та провини, даруючи надію на нове життя у Христі.

 Тож я закликаю усіх, хто щиро вірує у Бога та нелицемірно бажає добра своїм ближнім, утриматися від будь-якого насильства та образ під час проведення нашими братами та сестрами Маршу рівності в рамках «КиївПрайду2013» і в любові та злагоді сприймати представників ЛГБТ-спільноти, визнаючи їхню людську гідність, громадянську рівність та розуміючи, що вони також є улюбленими дітьми Божими. І ніякі «традиційні» та «сімейні» цінності не виправдовують ненависті, несприйняття та насильства, намагання принизити інших. Навпаки, справжні цінності, що є дороговказом у житті християнина, мають ґрунтуватися на любові, милості, незасудженні, повазі до людської гідності та свободи совісті. Тож нехай Бог подасть нам усім сил любити та не осуджувати один одного.

 Нехай Благословить вас Господь! 

Його Преосвященство Володимир (Вільде)

Єпископ Переяславський і Богуславський

Екзарх Києва та всієї України

Автокефальної Грецької Православної

Церкви Америки та Канади