Ненависть, що об’єднує…

Минулі вихідні у Києві були досить напружені. Я з цікавістю спостерігав події «Маршу рівності» у Києві.

25 травня я стояв через дорогу від кіностудії ім. О.Довженка і бачив усе на власні очі. Найбільш помітними були супротивники «Київ-Прайду-2013», які бігали, кричали, намагалися розв’язати бійку. Ці люди були цілком готові заподіяти шкоду тим, хто прийшов захистити свої права. Взагалом зібралося декілька тисяч протестувальників, найбільш «несамовиті» з них кидалися на міліцію та намагалися завадити ході маршу рівності, вирвати плакати з рук активістів прайду. Кидалися у вічі різноманітні транспаранти з часто агресивними закликами, хрести, портрети царя Миколи II, трикольори російської імперії часів останніх Романових, українська націоналістична символіка. В цілому складалося враження «театру абсурду»…

Найбільше мене вразило те, що проти прайду у Києві вийшли люди, що представляють антагоністичні організації, політичні сили, Церкви. Долучитися до акції протесту проти проведення у Києві маршу рівності планували  проросійський «Євразійський союз молоді», представники партії «Свобода» та інших націоналістичних партій та угрупувань, прихильники комуністичної ідеології, що підтримують гомофобні законодавчі ініціативи, молодь з «Сопротівлєнія», москвофільське «Вєрноє казачєство». Лунали заклики до насильницького розгону прайду. Також акцію активно підтримували представники організації «Любов проти гомосексуалізму», «хоругвєносци» та новітні монархісти з «Союзу православних братств»(які є фанатичними групами серед вірних Московської патріархії) з декількома священиками, а також греко-католики, що представляли, очевидно, УГКЦ та УПГКЦ (так звані «Догналіти»), що у свою чергу йшли десь з десятком священників та монахів та у супроводі декількох черниць. Також навколо стояли або активно пересувалися групи скінхедів та футбольних хуліганів, які поводилися найбільш агресивно.

Цікавим є те, що представники цих рухів та течій взагалі то не сприймають один одного та є фактично ворогуючими. Українські праві партії вважають своїми головними опонентами лівих та звинувачують їх у геноциді українського народу. Ліві сприймають націоналістичні партії як "фашистські" та називають «бандерівцями». «Вєрноє казачєство», «євразійці», «хоругвєносци» є по-суті анти-західними та проросійськими силами, що мріють про відродження новітньої імперії під егідою РФ. Багато з цих людей не визнають ані Україну як суверенну державу, ані факту існування української нації. Українські націоналісти виступають проти будь-яких форм єдності з російськими наддержавними утвореннями та засуджують імперіалізм.

Також представники московської патріархії ворожо відносяться до греко-католиків, не визнаючи за цією Церквою права проповідувати на теренах Східної України та не сприймають привласнення УГКЦ храмів на Заході країни. Найбільш радикальні прихильники московської патріархії вважають, що греко-католики взагалі не мають права існувати в державі, бо ж Україна, за їхньою думкою, є частиною "Русского мира". Греко-католики звинувачують комуністичний режим та Російську Церкву у нищенні УГКЦ після подій 1946 року. УГКЦ не визнає УПГКЦ, вважаючи їх розкольниками та фактично сектою. Представники «ЛПГ» є як правило протестантами, часто з харизматичних громад. Греко-католики не сприймають цих конфесій (вони на Заході країни кличуть усіх протестантів «штундами») та, подібно до Московської патріархії, розглядають їх як небезпечні секти. У свою чергу протестанти харизматичного толку є найбільш запеклими опонентами православних та католиків. Більшість скінхедів в цілому негативно налаштовані до християнства та симпатизують скоріше неоязичництву.  

Так що ж об’єднало у одній колоні запеклих ворогів?? Ненависть до ЛГБТ та сучасних ліберальних цінностей!

Подібна ситуація описується і у Євангелії. За часів Христа в Іудеї було чимало груп, які не любили та не визнавали одна одну. Фарисеї не любили садукеїв, всі іудеї ненавиділи язичників, військо та владу Римської імперії, римляни з підозрою ставилися до євреїв та усіх народів Сходу. Відносини Понтія Пілата, Ірода Антипи та іудейських першосвященників також були, м’яко кажучи, натягнутими. Але лютих ворогів об’єднала ненависть до Іісуса та його послідовників. Спільна змова «благопристойного» суспільства прирекла Христа на хресну смерть. Так формуються натовпи людей, що ненавидять один одного та бажають зла іншим… Ті, що вчора запекло ненавиділи ідейних супротивників, зараз однією зграєю разом з ними ж кидаються на беззахисну жертву, яку усі спільно ненавидять… Так ненависть може об’єднати…

Особливо засмучує й те, що більшість протестуючих та нападників визнають себе християнами. Ці люди насправді забули, що Христос не прийшов сіяти ненависть та розбрат, а приніс звістку про Любов та єдність усіх людей перед Богом. Хіба Господь закликав когось не любити або боротися проти когось? Навпаки: «Любіть тих, що зневажають вас, моліться за тих, що вас ненавидять». Христос закликав уникати осудження та «праведного» насильства, згадаймо: «нехай перший кине камінь той, хто без гріха». Справжня віра – це Любов! Віра без любові - це фанатизм, який являє собою форму релігійного атеїзму. Адже ці люди не вірять у Бога, який є Любов… Я прошу всіх християн, хто читає ці рядки добре замислитися, поміркувати над змістом цих слів.

Також я хочу, аби люди замислилися щодо поширення ненависті та насильства у нашому суспільстві. Багато хто скаже: а яке відношення має до мене ненависть до геїв та лесбійок? Я би хотів нагадати, що встановлення тоталітарного націонал-соціалістичного режиму у Німеччині у 30 рр. 20-го ст. почалося з переслідування геїв та відновлення 175-го параграфу, що передбачав ув’язнення гомосексуальних чоловіків. Після цього почалося переслідування євреїв, політичних супротивників, етнічних та релігійних меншин. Після демонстрації ненависті та законодавчого закріплення нерівності починаються арешти, розстріли, з'являються "табори смерті". 

Ненависть та нетерпимість не може бути виправдана високими ідеалами та традиціями. Бо як показує досвід людської історії, ненависть та несприйняття стають причиною насильства та величезних злочинів. Насильство непросто зупинити, воно наростає і та агресія, що її відчули на собі малі групи, завтра вдарить по усьому суспільству. І ті, що сьогодні йдуть у єдиному лютуючому натовпі, завтра почнуть боротьбу один з одним і з усіма, хто їм не подобається…

Тож не кажіть, що права ЛГБТ – то не ваша справа. Права ЛГБТ – це також права людини!

І наступ на ці права означає наступ на права людини у цілому.