Акциз на хмільне: німець би плакав

"ВРУ планує підвищити акцизний збір на слабоалкогольні напої», – майорить червоним заголовок одного з інтернет-порталів. – «0,33 пива коштуватиме не менше 11 грн.

Я звик до шокуючих заголовків ЗМІ, так само звик до дурисвітства кабмінівців і депутатів. Та, іноді в мене проступають сльози співчуття не так за окремі пропозиції та ідеї владного бомонду, як за психічне здоров’я декотрих з них.

Вигадуючи все нові і нові екзотичні види оподаткування, вишкрябуючи з потоншених гаманців зашкарублі копійчини українського пролетаріату, відчуваю як опускаємося на денце і так вже самого дна світового податкового рейтингу, але від того зовсім не весело.

«ВРУ планує підвищити акцизний збір на слабоалкогольні напої», – майорить червоним заголовок одного з інтернет-порталів. Я ледь втримуюся щоб не впасти зі стільця – «0,33 пива коштуватиме не менше 11 гривень».

Я з нелегкістю намагаюсь себе заспокоїти. Насправді підвищення, себто, якщо йдеться про пиво, введення акцизного збору, бо як я розумію, підакцизні товари повинні постачатися з акцизними марками, декотрі нардепи мотивують необхідністю добудувати лікарню Охматдиту, не особливо при тому турбуючись про наслідки самого підвищення на спиртне.

До слова, вони окрім того ще трактують необхідність прийняття цього законопроекту тим, що це дасть змогу зменшити в Україні розмах дитячого алкоголізму. Мені дуже дивна і незрозуміла така мотивація.

Ну по-перше, скільки за цей час, поки добудовуватимуть лікарню, помре від денатуратів та неякісних порошкових пивних продуктів, а скільки з’явиться алкоголіків на вулицях вашого міста. Це за умови тотальної «оптимізації» медичних закладів.

В такому випадку не бачу доцільності взагалі будувати лікарню. А скільки вже з’явиться підпільних цехів по виготовленню «чорного» алкоголю, і як наслідок додаткове поповнення бюджету тіньової економіки.

По-друге: алкоголізм і так дуже поширений в Україні, та причина його не в дешевизні алкоголю, а в розпачі, відсутності сподівань на майбутнє та безробітті. Забувають законодавці і епоху Горбачова і роки «прогібіції» при Гувері та Куліджі.

Порівняння можливо не зовсім рівноцінне, але як показує практика, підвищення цін на підакцизні товари за межі доступних, сприяє, знову ж таки, зростанню чорного ринку.

Та й сумніваюсь в тому, що коли добудують Охматдит, депутати випадково не «забудуть» його скасувати. Іноді сам себе втомлюєш думками про те, що у нас, здається, звикли думати за результатами наслідків, а не заглядати у корінь проблеми. Та факт залишається фактом.