-
Опозиційна еліта не готова й не здатна до організації та менеджменту масових заворушень, а про збройні повстання мова навіть не йде, що, до слова, є дуже важливим елементом політичної боротьби, особливо на сьогоднішньому етапі. Їй, а особливо виборцям є про що задуматись, особливо коли йдеться про стратегічну мету перемоги опозиції на президентських виборах 2015 року. На таке осмислення надихнули останні події у Миколаївській області, вчергове переконливо доводячи, що для опозиції таке є лише нічим іншим лише як черговою можливістю інформаційного приводу для давно вже неефективної критики влади Януковича. Гучні слова, від яких, умовно кажучи, люди втомилися, й нічого більше. Неготовність пов’язана швидше за все не з відсутністю досвіду, а з відвертим небажанням таких дій серед опозиційних лідерів чи зі страхом за можливі юридичні наслідки, які можуть негативно відбитися на політичних дивідендах в найближчому майбутньому. Та подібний досвід можливо отримати лише в процесі, необхідне лише сильне бажання. Так, УДАР, позиціонуючи себе із викристалізуваними протягом останнього часу консервативними засадами та обґрунтованими амбіціями щодо президентського крісла на чергових виборах, можливо і стане активно діяти у не зовсім правовому полі, за умови фальшування результатів виборів. Подібний сценарій вже не видається гіпотетичним, оскільки за більш ніж три роки домінації провладної партії у всіх гілках влади, за наявності ефективних важелів адміністративного впливу, гіперкапіталу і природного бажання утримати в кишенях його спонсорів та адептів Партії регіонів з одного боку, та низького рейтингу ПР й особисто Януковича з іншого беззаперечно створить такий прецедент. Не виключено, що УДАР і особисто Кличко вже цього готуються. Що стосується Батьківщини, то її, в силу обставин, і без того хиткі позиції, як ми мали можливість спостерігати, зовсім не прагне до відкритого, в прямому сенсі, протистояння, а тому лише зводяться до публічної та популістської демонстрації незгоди із режимом, що знову ж таки не підвищує її рейтинг, і який тримається виключно за рахунок високої цінності «торгової марки» та харизми її ув’язненого ідейного лідера (згідно соцопитування третина українців вважає її лідером опозиції). Інший ж момент пасивності міститься, ймовірно, в особистому інтересі Яценюка, який полягає у негласній грі із провладною партією. Підстав припускати про таке є більш ніж достатньо, згадати хоча б про «злиття» усіх опозиційних акцій, організованих Батьківщиною протягом останнього року. Їх суцільна неуспішність і сам Яценюк гідні бути названими не інакше як «розчаруванням року», а результати самих акцій викликають лише подив і непорозуміння простих громадян. Коли йдеться про ВО Свобода, то тут ситуація дещо інша. Будучи обмеженими передвиборчими зобов’язаннями об’єднаної опозиції, свободівці загнані в кут політичного рингу, де рефері Яценюк сам диктує свої правила, а відступництво прирівнюється до зради. З іншого боку, відносно невелика підтримка Свободи на загальнонаціональному рівні й обмеженість фінансових ресурсів не дозволяють їй проведення подібних радикальних акцій. Отож, на жаль, на підтримку революційного руху серед лідерів опозиційних партій розраховувати не варто, принаймні до 2015 року. У цьому випадку ефективною, а лише самоорганізація населення з вибраним харизматичним лідером на чолі. У час, коли більшість пересічних жителів України в силу обставин зубожіння та безвиході готова до активних радикальних дій, направлених проти діючої влади, опозиційні сили не виправдовують сподівань, покладених на них виборцями, втрачаючи реальні можливості для реалізації свого природнього права на здобуття влади. Так, населення Врадіївки рішуче, бо воно перейшло рубікон пасивного страху, коли боятись вже зовсім не страшно і коли глибше страху знаходиться лише тваринна агресія, направлена на самозахист. Населення України доведене до відчаю – не менш рішуче і готове до рішучих дій. Як то кажуть, головна сировина для всеукраїнського повстання – революційні настрої, є. Наразі, як на мене, достатньо лише іскри в харизматичних, лідерських руках і процес не спинити.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.