ЄВРО – 2012 ПІСЛЯСМАК

Роздуми...

Насправді по закінченню ЄВРО – 2012 в Україні тих чи інших висновків зроблено досить багато. У різних площинах. Тут і той міжнародний резонанс, який мав би бути обов’язково, але щось «не прозвучав» так, як чекали у певних колах, і політичні висновки, які зробила світова спільнота, і економічний ефект, який так чи інакше кожен громадянин України відчує, як то кажуть, «на собі».

Загалом, немає сумніву в тому, що така масштабна подія, як проведення Чемпіонату Європи з футболу, залишила по собі підсумкові результати, які матимуть довгостроковий вплив на подальше існування України.  Економічна криза, друга хвиля якої сьогодні впевнено крокує світом, досить енергійно відображається як у Європі, так і в нашій державі – це ясно апріорі, хоча наша цензура не пропускає на ТВ інформацію про заворушення у Греції, Іспанії чи Нідерландах... Таким чином, навряд чи хто заперечуватиме, що саме в цей час проводити масштабні в першу чергу за затратами заходи є стратегічною помилкою. Навіть для так званих «передових» країн світу. А відтак - проводити подібні заходи в Україні з її наявним економічно-політичним станом – помилка подвійна. Якщо не злочин.

Але – «маємо те, що маємо». Підготовка до міжнародного спортивного свята в Україні профінансована, високопосадовці вже відрапортували про 100 % готовність до проведення ЄВРО – 2012, ремонтно-будівельні та організаційно-комунікаційні роботи, свідками яких ми всі були останнім часом, загалом, закінчені. Шоу почалося?

Багато об'єктів були профінансовані з перевищенням планових показників, не кажучи вже про грубі порушення існуючої проектної документації. Тобто про якість тих чи інших робіт, виконаних в ході підготовки до ЄВРО – 2012, ми ще почуємо. Про гроші, яких на щось-таки з різних причин не вистачило, також. І про ці причини свого часу не відомо буде тільки тому, хто взагалі не цікавиться місцевими новинами. І те, що не встигли, або «забули» зробити у загальній метушні обов’язково впаде в око. Та зараз мова не про це.

Розуміння економічної доцільності загалом має бути присутнє практично в будь-якій ситуації, що пов’язана із наявністю статті витрат. Це логічно і обґрунтовано. Звичайно, є різні аспекти такої доцільності. Іноді економічні витрати компенсує політичний ефект, як-от в ситуації із виборами. Іноді ситуація потребує значних вкладень при тому, що їх повернення буде довгостроковим, а зиск – мінімальним. При умові досить стабільної економіки подібний підхід є виправданим. Тобто, зрозуміло, що державні інвестиційні кошти, вкладені у підготовку до чемпіонату, зможуть принести державі прибуток далеко не наступного дня після його офіційного відкриття. Тобто, мають спрацювати на майбутнє. В теорії. Тим не менш,

у випадку із українським варіантом проведення ЄВРО питань залишається більше, ніж відповідей.  

Зрозуміло, що на прикладі будівництва тих же стадіонів, окремі українські громадяни свій прибуток вже отримали. Бо не може такого бути, щоб оголошена вартість одного місця на новозбудованих стадіонах України була в півтора –три рази вищою, ніж у тій же Польщі. Але це – факт. До того ж, як кажуть численні експерти, подібна тенденція збереглася і під час будівництва аеропортів та шляхів. Невже в нас дорожча робоча сила, чи вища собівартість комплектуючих та сировини?

Отож, виключаючи з поля зору корупційну складову, яка за різними даними складає від 20 до 50 відсотків загального об’єму вкладених інвестицій, можна проаналізувати, який же реальний зиск для вітчизняної економіки можна чекати від організації масштабної підготовчої епопеї до футбольного  чемпіонату.

По-перше, запущено чотири нових сучасних аеровокзали

у Борисполі, Харкові, Львові та Донецьку, що у 3-4 рази збільшує авіатранспортні можливості України.

По друге, між цими ж містами-господарями чемпіонату налагоджено швидкісний залізничний рух, тобто відповідним чином підготовлено залізничні магістралі та закуплені швидкісні поїзди – 6 поїздів HYUNDAI  та 2 – SKODA.

По-третє, починаючи з 2010-го року відкрито рух автотранспорту на збудованих та відремонтованих ділянках доріг протяжністю більш, ніж 2500 км, в тому числі і за маршрутами Євро-2012.

По-четверте, якщо вірити планам, було відремонтовано та збудовано: в Києві 10 п’ятизіркових готелів, майже 20 чотиризіркових, майже 20 тризіркових і декілька десятків двозіркових готелів з метою прийняття гостей ЄВРО-2012, до того ж на території Труханова острова створено міжнародний молодіжний центр із власним адмінбудинком, спальними котеджами і наметовим містечком, санітарною та спортивною інфраструктурою для 15-20 тисяч студентів, яких чекали у якості гостей столиці. У Донецьку на ЄВРО -2012 побудовано 19 готелів і реконструйовано 5 діючих. В Дніпропетровську згідно вимог УЄФА реконструйовано 9 і зведено 21 готель, а у Львові – близько п’ятдесяти. Крім того, загалом по Україні реконструйовано 51 гуртожиток та створено мережу альтернативних закладів розміщення туристів (матеріали по готельному будівництву подані за даними інтернету, а насправді цифри тут трохи менші).

По-п’яте, держава покладає особливі надії на туристичну галузь. Для найвибагливіших вболівальників було роздруковано десятки тисяч путівників, розроблено нові туристичні маршрути і встановлено тисячі інформаційних знаків для гостей чемпіонату.

Крім цього, не тільки у приймаючих містах, а й на автомобільних дорогах загального користування, які задіяні у проведенні чемпіонату, облаштовано систему двомовних знаків з інформацією українською та латиницею.

По-шосте, оновлено та створено спортивну інфраструктуру, «під потреби» чемпіонату. Україна, як вже згадувалось, отримала чотири стадіони вищого класу та 32 повноцінні тренувальні бази, з яких реконструйовано або до оснащено 19 діючих баз.

По-сьоме, підготовлено величезну кількість обслуговуючого персоналу та фахівців як у готельній, так і в спортивній сфері.

Тепер подивимось з іншої точки зору. ЄВРО – 2012 закінчилося.

Що Україна отримує «в реалі»? 

По-перше, якщо із новоствореними умовами пасажиропотоку столичного аеропорту «Бориспіль» ще можна погодитись, то ані Харків, ані Львів із Донецьком не зможуть забезпечити постійне проектне пасажирозавантаження. Тобто – строки повернення інвестиційних коштів тут явно будуть подовжені. Цікава річ – для найбільшого в світі пасажирського літака Airbus A380 злітно-посадочна смуга складає 3,2 км, в Україні ж зроблено смуги від 3,8 до 4,0 км – мабуть-таки розраховані на посадку космічних човників.

По-друге, за даними   стрічки новин «Зроблено в Україні», держава вже має швидкісний потяг виробництва Крюківського вагонобудівного заводу (м. Кременчук), який розрахований на рух зі швидкістю до 160 км/ год і на даний час має категорію фірмового поїзда першого класу. Таким чином, придбання швидкісних потягів вітчизняного виробника державі обійшлося б значно дешевше. Як, до речі, і їх ремонт. До того ж залізничникам потрібно буде  повертати вкладені кошти, а це означає, що конкурувати із авіаперевезеннями на швидкісних маршрутах «Укрзалізниця» буде ще й у ціновій сфері, тобто для пасажирів будуть штучно створюватися умови, за яких вони вимушені будуть купувати квитки саме на ці потяги. На додаток, ще один факт з цього ж сайту: замість будування швидкісних потягів для України зараз на заводі активно будуються 40 пасажирських потягів для Казахстану…

По третє, дорожні роботи велися поспіхом, без утримання графіку та незважаючи на погодні умови. Отже, навряд чи вони витримають, м’яко кажучи, хоч проектний строк експлуатації.

По-четверте, міні-готелі економ-класу та хостели – дійсно є економічно вигідними як для масового вболівальника, так і для держави в цілому. Тут туристи економлять кошти на житлі, але зможуть дозволити собі більше поїздок Україною, придбань сувенірної продукції, відвідин культурно-розважальних закладів, ресторанів і кав’ярень приймаючих міст. А от чи буде потреба в такій величезній кількості п’яти- та чотирьохзіркових готелів  після чемпіонату – це серйозне питання.

До речі, «студмістечко» в Києві на Трухановому взагалі прийдеться потім повністю розбирати.

По-п’яте, туристична галузь в Україні розвинена дуже слабко, і новостворені туристичні маршрути, навіть якщо й будуть користуватися попитом під час чемпіонату, навряд чи будуть затребувані після його закінчення, а витрачені на путівники кошти можна було б «пустити» на впровадження, наприклад, GPS-карт із усіма без винятку елементами інфраструктури ЄВРО – 2012 в Україні, що зайвий раз підтвердило б сучасність українського сервісу. 

По-шосте, вся спортивна інфраструктура, разом із величезними стадіонами, зроблена «під потреби» чемпіонату, а відтак також навряд чи буде задіяна на всі 100 %.

По-сьоме, якщо в країні не буде попиту на відповідний туристичний та спортивний сервіс, то трохи згодом можна чекати нової хвилі безробітних, на навчання та підготовку яких також було витрачено кошти. Хоч рівень цього «навчання поспіхом» - мінімальний, щоб не сказати гірше.

Сьогодні можна чітко визначити, що Євро-2012 в Україні з різних причин виявилося не настільки масштабним, як планувалося заздалегідь. А щодо створення та розвитку так званої «інфраструктури» - то потреба її розбудовувати є в нашій державі і без отаких очевидних приводів, яким є чемпіонат Європи з футболу.

Довідка: 3 травня 2012 року Національне агентство з підготовки до Євро-2012 заявило, що у 2008-2011 роках на підготовку до Євро-2012 було виділено, згідно з державною програмою, 41 млрд 732 млн грн. державних коштів. Але сюди треба ще додати витрати 2012 р. та використані кошти місцевих бюджетів.

За офіційними  документами, кошти державного бюджету та кошти, залучені під державні гарантії на ЄВРО – 2012 складають близько 53 млрд 911 млн грн, місцеві бюджети – 3 млрд 754 млн. Разом виходить 57 млрд 665 млн грн. Хоча наївно думати, що ця інформація вірна на 100 %.

Тим часом Українська держава продовжує опускатись до боргової ями, запозичуючи по декілька мільярдів гривень щомісячно на внутрішньому ринку (в т.ч. через ОВГЗ) та отримуючи крупні іноземні кредити. Продовжує рости й заборгованість по невідшкодованому ПДВ… Тому і не дивно, що насправді сенсом більшості українських реформ є зменшення соціальних витрат. Отака арифметика.

Аналізуючи інвестиційну діяльність очевидно, що в Україні на першому місці має бути розвиток транспортної та комунальної інфраструктури – ось яке питання стоїть сьогодні перед владою. Ані готелі, ані стадіони, ані туризм потрібного ефекту не дадуть. Як вже згадувалося, туризм в Україні, на жаль, не дуже розвинений, а тому нереально очікувати швидких змін у цьому відношенні. І якщо державі сьогодні важко знайти 41, 7 млрд грн. для того, щоб перекрити весь дефіцит, наприклад, Пенсійного фонду, то наведені вище цифри нових витрат і взагалі шокують.

Нещодавно в інтерв’ю ВВС Президент України Віктор Янукович сказав, що впевнений у тому, що іспит «ЄВРО – 2012» ми здали.

Але чомусь здається, що головна частина цього іспиту – ще попереду.

Андрій КІСЕЛЬОВ,

спеціально для журналу НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ

опублікована в номері 4, 2012 р.