Шлях до патріотизму

Чому важливіше не вмирати за Батьківщину, а жити заради неї

День незалежності у нас святкують по-різному. Хтось у вишиванці виходить на Майдан, хтось їде на дачу копати картоплю, хтось користується можливістю і прямує на морський курорт, а хтось в цей день працює, адже йому не до святкувань. Не хочу хвалити одних, а інших засуджувати. У кожного своє розуміння патріотизму та любові до Батьківщини. Як на мене, людина не стає автоматично патріотом, одягнувши вишиту сорочку. Так само не є антипатріотом українець, який з різних причин не святкує День незалежності, перехиляючи чарку за Батьківщину. Особисто я прихильник так званого "тихого патріотизму". Без зайвих парадів, промов, заламування рук. Це так само як і в коханні. Людина, яка любить, не завжди освідчується віршами. Підходить і проза, аби йшла вона від самого серця.

Американський президент Теодор Рузвельт свого часу відзначив, що важливіше не вмирати за Батьківщину, а жити заради неї. Причому не просто жити, а якісно виконувати свою справу, без зайвого шуму, але з відчутним результатом. Вважаю саме це найкращим доказом патріотизму. Чи наблизився я як голова Голосіївського району до цього ідеалу, судити не мені, а мешканцям району. Але, принаймні, намагаюся це робити. На відміну від бургомістра з фільму "Той самий Мюнхгаузен", не вважаю щоденний похід на службу чимось героїчним, але намагаюся чинити так, щоб за свою роботу мені не було соромно перед людьми. Тим більше, що я все життя прожив у Голосіївському районі, тут мої рідні, друзі, знайомі і мені важлива їх думка.

Розмірковуючи напередодні свята про те, що таке патріотизм, вирішив піти від зворотного і зрозуміти чим він не є. По-перше, він не зводиться до пишних промов при відсутності справ. Патріотизм, який лише злітає з язика - порожнє місце. По-друге, це не тотальне вихваляння всього що діється в державі і закривання очей на проблеми. Такі люди подібні до страусів, які ховають голову у пісок, а тих, хто так не чинить вважають зрадниками Батьківщини. По-третє, патріотизм не діє сумісно з принципами "моя хата з краю" або "що хочу, те й роблю". Справжній патріот може піднятися над особистими інтересами, щоб побачити інтереси суспільні. Це так, наче ви заплатили штраф за неправильне паркування, але зраділи, знаючи, що система діє ефективно.

Звичайно, всіх під одну гребінку не зачешеш. Це тільки в тоталітарних державах стандартизовано вчать як треба Батьківщину любити. В демократичних суспільствах кожен обирає свій шлях. Я свій обрав і намагаюсь долати його, не поступаючись своїми принципами. Тож вітаю всіх з Днем незалежності і бажаю кожному знайти свій шлях до справжнього патріотизму. І не важливо, де ви будете 24 серпня та як проведете цей день.