Парадний вихід із маргінесу

Як потрібно ставитися до радикальних правих поглядів?

Пані та панове, друзі. «Наступна республіка» продовжує відповідати на найважливіші запитання, які ставлять нам у рамках діалогу на аsk.fm.

Анонімне запитання: Як Ви ставитесь до радикальних правих поглядів?

Відповідь: «Наступна республіка» — це спільнота, мета якої вивести націоналістичний дискурс на інтелектуальний рівень, покинувши нішу маргінесу, куди націоналізм запроторили ліберали, ліваки та окремі активісти. Радикально праві погляди, очевидно, мають право на існування, адже у тій чи іншій мірі є відповідями на виклики, що існували раніше та продовжують бути присутніми у сучасному світі. Проте мірилом будь-якої націоналістичної діяльності має бути ефективність. Усе інше — від лукавого Маркса.

Радикальні праві ідеології, що втілювалися у XX столітті різними режимами у різних країнах, починалися на кафедрах кращих університетів Європи, в дворянських та офіцерських клубах Старого Світу. Спочатку захищалися дисертації, і лише потім поставали маніфести. На жаль, більшість сучасних ультраправих не мають уявлення про академічне підґрунтя власних поглядів. Очевидно, що у сучасному світі вони є не стільки істинами, скільки приводом для дискусії, проте подібне незнання зводить сучасний радикальний правий рух до сліпого копіювання не стільки суті, скільки форми ідеології та руху своїх же попередників.

Але не захоплення пролетарською естетикою епохи мас є найбільшою проблемою прибічників радикально правих поглядів.

У сучасного радикалізму (правого – зокрема) є дві головні проблеми: по-перше, це намагання дати прості відповіді на складні питання, що опосередковано, проте суттєво зближує їх з різного ґатунку ліваками. По-друге, бажання боротися із наслідками проблем, замість їх причин.

Зростання етнозлочинності, участь міліції і посадовців у циганському наркобізнесі, безкарність представників діаспор та дірявий кордон для нелегалів — це не причини суспільної та державної кризи в Україні, що точиться з відновлення незалежності 1991 року. Це — її наслідки. А причиною є сама пострадянська система, яка існує на китах відсутності законності та порядку, тотальній корупції та запереченні ідентичностей.

Звісно, кожен обирає самостійно засоби та цілі свого життя, і вибір цей прямо залежить від розумового розвитку та соціального фону виховання. Проте правий націоналізм передбачає необхідність зростання над собою, розвитку інтелекту та намагання розуміти не стільки форму явищ, скільки їхню суть.

Боротися із чисельними наслідками кризи можна вічно, і це на руку режимові. Він зацікавлений у тому, аби цвіт нашої молоді, сильні та злі націоналісти ганялися за дрібними наркодилерами, торговцями секонд-хендом, продавцями фруктів. Нехай займаються чим завгодно, аби у них не виникало і думки взяти владу та змінити ситуацію у корені.

Ми, українці, націоналісти, європейці, причетні до створення найвеличнішої цивілізації людства, усвідомлюючи глибину та перспективи націоналізму, зобов’язані бути розумнішими, аніж того хотілося б нашим ворогам.

Масштаб ідеї визначається масштабом сил, яким вона протистоїть. Продовжуючи запеклу боротьбу із кольоровими маргіналами, праві активісти несвідомо маргіналізують і себе. Проте майбутнє належить націоналізмові, який уже залишає нішу маргінесу — через парадний вихід.

Свої питання ви завжди можете поставити тут: ask.fm/nastupna