Юрій Романенко позицію автора називає скигленням. Термін простий і зрозумілий. Я використовую трохи інший термін - хохляцький мазохізм. Останній термін більш широкий, а відповідно "скиглення" - найбільш типовий прояв хохляцького мазохізму.
Тут і далі, хохли - зрусифіковані, але не до кінця, українці. Якщо строго "науково" - зденаціоналізовані українці. Тобто етнограф віднесе хохлів до українського етносу і відповідно до критеріїв цієї науки буде цілком правий. Переважна більшість хохлів розмовляють суржиком, але це не значить, що хохол не знає української літературної мови чи не вміє нею писати. Вміння грамотно говорити і писати - то показник інтелекту людини і ніяк це з національною ідентифікацією не пов'язане. Тобто цілком можливий і розумний хохол, що опус автора і доводить.
Українці через близкість мови легко асимілюються росіянами, але асимілюються здебільшого не повністю, а до стану хохла. На цьому асиміляція і закінчується, якщо хохли в даній місцевості становлять більшість. Ось чому Україна і українці, як нація, збереглися попри голодомори, розстріли та репресії. Якщо ж хохли становлять меншість і повністю перебувають у російському середовищі, то залишки української мови втрачаються, але на побутовому рівні відмінності і після цього лишаються. Вони може не дуже видимі самим хохлам, але добре видимі росіянами, ось чому вихідці з України в російському середовищі, як правило, отримують прізвисько "хохол".
До типових рис хохла належать:
-чітко виражений індивідуалізм, як пріоритет особистого над загальним чи колективним;
-збереження в побуті української кухні;
-збереження обрядово-релігійних звичаїв (весілля, похорони);
-менша схильність до пиятики, трудова етика, статусність добробуту господаря (гарна хата і т.п.), тощо.
В націєбудівництві хохли - резерв для будівництва української нації. Не тільки української, звісно, російської на російських територіях, також. За радянських часів хохол, якщо потрапляв до еліти в самому широкому розумінні цього терміну, перетворювався на креола. Цей термін ввів Микола Рябчук. Докладніше про креолів
тут.
Креоли - генетичні і ментальні наступники російських колонізаторів в Україні. Креоли - не нація, а протонація і складаються з частини етнічних росіян, частини русифікованих українців та нацменів, в першу чергу євреїв. Тому в недалекому майбутньому українці матимуть власну українську владу. Але наразі українська нація існує в переважно креольській державі, де креоли - правляча верства.
Ні в яку Росію вони емігрувати не збираються. Креоли мріють створити (і вже створили фактично) неоколоніальний режим в якому вони панують над українцями.
Такий режим немислимий без зовнішньої підтримки з боку Москви, Брюсселю чи Вашинґтону. Але креоли на відміну від українців не можуть створити націю, бо не можуть виробити національну ідеологію, бо національну ідеологію не можна виробити без національної історії, бо реальна історія у більшості креолів складає 2-3 покоління. Вся "творчість" креолів - гібрид "совка" з російським шовінізмом і ніяких інших здобутків за два десятиліття незалежності креоли не мають і не матимуть їх у майбутньому.
Але повернемося до хохляцького мазохізму. Психологічний стан хохла характеризують два психологічних комплекса:
-комплекс національної неповноцінності;
-комплекс національної зради.
Попри психологічний захист свідомості на ментальному рівні хохол цілком усвідомлює свою неповноцінність по відношенню до представників правлячої нації/верстви (росіян або креолів). З іншого боку він також усвідомлює, що переходячи від українців на бік їх ворогів він цим самим зраджує свою націю. І цей психологічний стан визиває психологічний дискомфорт з яким все важче боротися. Психологічною розрядкою (подоланням дискомфорту) і є "скиглення".
Процес скиглення означає психологічне перенесення особистої відповідальності за існуючий стан речей на якісь непереборні зовнішні чинники. Інакше кажучи хохол власну безпорадність переносить на якогось реального чи уявного цапа-відбувайла і отримує тимчасовий катарсис. Далі "гріхи" знов починають мучати душу хохла і процес повторюється.
Насамкінець розглянемо "об'єкти" скиглення у статті Остапа Дроздова:
1. Російська мова - "мова влади, грошей, моди, престижу, відпочинку, гумору і молоді." Частково це дійсно так, хоча офіційна влада в більшості областей користується українською, як офіційною. Все вищеперераховане знаходиться в містах, а частина - тільки у великих містах, які всі, крім Львова, російськомовні і зі значною креольською верствою. Але час працює на нас, українців. Див.
інфографіку.
А по-друге, первинна - ідеологія українського націоналізму, а не мова на якій наш націоналізм транслюється. Є цікавий тренд - російськомовні українські націоналісти (РУН).
2. Недостатність внутрішньоукраїнської інформаційної комунікації. Тут позиція автора відверто хибна. З одного боку він констатує, що люди комунікують перш за все в межах свого регіону (а де в світі це не так?), з іншого - що львів'яни їдуть до Києва. То де ж логіка? Насправді комунікація ідей розповсюджується за допомогою ЗМІ та Інтернету, виробляється в інтелектуальних центрах (головним чином в містах-мільйонниках), а головне стосується невеликої частини населення (еліти та контреліти). Революції взагалі відбуваються тільки в столицях. Тобто, проблема надумана.
3. "Тренос, альбо Плач" креола, що випав з обойми: "Сидить російськомовна людина, задрочена Україною по саме горло, і перед рідною дитиною виглядає дебілом, тому що не знає значення слів «нумо» і «гайда»."
За "нумо" не скажу, а "гайда" - слово тюркське. Не галичани його придумали. Українці виникли зі слов'яно-тюркського міксу. Тюрки - це головним чином половці, чорні клобуки (каракалпаки) і торки. Разом з варягами ми збудували Київську Русь. Чінгісхан дав нам свою Ясу, але Алтин-орда збудована зусиллями наших голів, рук і шабель. Разом з литвинами і аукштайтами створили ми Велике князівство литовське. Разом з литвинами і поляками - Жечь Посполіту Польську. І росіянам допомогли будувати їх імперію, якої без України просто не було б (думка С.Петлюри озвучена З.Бжезинським).
Але проблема недостатньої величі не видумка креолів, вона реально існує. Україна до цих пір не соборна держава, а значить на порядку денному це питання ще стоїть. Україна повинна охоплювати весь Великий степ, від Карпат до Монголії. Подробиці
тут.
4. Погроза не приїжджати зі Львова до Криму, а то "російськомовні" зненавидять Україну і українське. Ну, хто дуже хотів зненавидіти, то й вже давно зненавидів, бо до Криму зі Львова приїжджали частенько. Останній раз -
кілька днів тому і "козачки" кудись поділись.
5. В бідах українців (читай: креолів) винні самі українці. Частково, вірно. Ви ж знаєте бандерівське гасло: Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!? Значить, час ще не настав. Вам нагадати стартові умови нашої незалежності? Від Карпат до Чукотки і від Нової землі до солончаків Аральського моря лежать кістки вояків УПА. Вони посмертно здобули незалежність України! Бо покоління 80-их ніякої політичної боротьби не вели. На 280 млн. радянського населення існувала всього одна політична "зона", де більшість, правда, були українці. Політична еліта України складала і складається нині переважно з російськомовних колишніх комуністів, бо українську еліту постріляли ще в 30-ті роки, а іншої, не комуністичної, взяти ніде. Ми - не Східна Європа, ми - екс-СРСР. І нема нічого дивного в тім, що колишні колонізатори думають про себе, а не про націю. На те вони й колонізатори.
Але закінчу на оптимістичній ноті. Реалізація ідеї, час якої настає, вже близько. Нація з манівців виходить на широку дорогу. Ми вже маємо щеплення від ліберала-пройдисвіта, що маскувався націоналістом, ми вже маємо щеплення від "господарника", начебто орієнтованого на Росію, а насправді на Захід. Лишилося нашим людям ще прискіпливо роздивитися ту ліберальну Гейропу, щоб остаточно прийти до ідей українського націоналізму.
Комусь здається, що колесо історії обертається дуже повільно. Але що значать 20 лихих років у нашій тисячолітній історії? Нашим предкам і гірше бувало. "... а з них, бувало, й лій топили!"