Переможемо вандалізм

Голосіївський парк знову став об’єктом «паломництва» вандалів

Не встигли там до дня Незалежності поставити стилізовані під казкових персонажів скульптури, як вони були безжалісно зруйновані. Якби цей випадок був першим, можна було б промовчати. Але нашестя вандалів на місто почалося не сьогодні, рахунок їх жервтам йде на сотні. Очевидно, що нічого створювати ці люди не можуть, і в безсилій злобі намагаються зруйнувати оточуючу красу. Це типовий комплекс невдоволення власним життям, коли злість і ненависть виміщують на зовнішніх об’єктах.

Але звідки до нас прийшли ці люди? Невже всі як один «понаїхали» чи спеціально прибули до столиці, щоб зробити свою чорну справу? Насправді, так звані вандали живуть серед нас. Це може бути ваш сусід по сходовій клітині, який кидає недопалки під ноги. Це може бути група молодиків, які розпивають пиво на дитячому майданчику. Це можуть бути підлітки, які регулярно випалюють кнопки у вашому ліфті. На щастя, таких закорінілих вандалів, які не піддаються перевихованню, не так вже й багато. Інша справа, що їх приклад нагадує інфекцію, яка швидко поширюється. А якщо до цього додається розгубленість влади і неможливість ефективно протистояти цьому злу, місто занурюється в кошмар вседозволеності і самознищення.

Тридцять років назад серед європейських та американських соціологів була популярною так звана теорія розбитих вікон. Згідно з нею, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто на його місце не вставив нове, то незабаром жодного цілого скла в цій будівлі не залишиться. А потім почнеться й мародерство. Так в результаті ланцюгової реакції благополучний на початку мікрорайон перетворюється в небезпечне середовище.

Виникла ця думка не на пустому місці. В багатьох великих містах світу гостро стояла проблема вандалізму. І тоді муніципальні управлінці за підказкою психологів врахували цікаву особливість свідомості їх мешканців. 5% з них не будуть псувати оточуюче середовище за будь-яких обставин, 5% - робитимуть це завжди при кожному зручному випадку. А ось решта – 90% - діятимуть залежно від ситуації. Якщо влада закриває очі на вандалізм, нічого не робить для покарання винних і не відновлює пошкоджене, то ці 90% городян поступово сприймають оточуючу розруху як належне. І діють відповідно до тої психології, яку нав’язують їм 5% деструктивних особистостей.

Тобто людям слід подавати гарний приклад для наслідування, адже поганих прикладів навкруги хоч відбавляй. А ще потрібно дати зрозуміти вандалам – у них є противник з боку морально здорових, адекватних людей.

У 80-х рр. минулого століття цю теорію першим взяв на озброєння директор нью-йоркського метро, який боровся з графітчиками. Боротьба полягала в тому, що працівники метрополітену після прибуття поїздів на кінцеву станцію методично зафарбовували малоестетичні малюнки. І так кожного дня. В результаті вони перемогли і терпець графітчиків урвався – масова  псевдохудожня діяльність припинилась.

Такі факти повинні нас надихати на боротьбу зі злом. Ні в якому разі не можна давати зрозуміти руйнівникам, що вони досягли свого. Мовляв, зруйнували скульптурну групу, нехай так і буде, приберемо рештки і посіємо газон. Ні. Обов’язково відновити в тому ж, або в ще кращому вигляді. Так само як недавно вчинили на Пейзажній алеї, або як робили з квітковим годинником на Майдані. Руйнації ми маємо протиставити творення.

Паралельно не слід забувати й про інші фронти боротьби з вандалізмом. Особисто я за те, щоб внести в Кримінальний кодекс відповідні поправки і включити туди сам термін «вандалізм». Передбачити за це правопорушення суттєве покарання. Щоб піймані на гарячому не могли відкупитися копійчаними штрафами. А ще я підтримую ідею голови КМДА Олександра Попова про створення так званої муніципальної міліції. Боротьба з вандалізмом буде одною з основних її функцій.

Завдяки такій комплексній стратегії ми зможемо перемогти руйнівне зло. Зможемо вигнати його з вулиць і загнати назад у свідомість нечисленої групи маргіналів, які нав’язують своє деструктивне потворне бачення світу усім нам. Врешті-решт, здоровомислячі адекватні люди завжди складають більшість і, в разі об’єднання, завжди перемагають.

 Головне – не бути байдужими. Якщо станете свідками акту вандалізму, не проходьте мовчки. Зробіть зауваження, викличте міліцію, зверніть увагу інших… Це буде ваш внесок у боротьбу з цим ганебним явищем.