Випадкове і закономірне або про кондоми, Бога та класову мораль

Іноді врятувати людину від "несправедливості" та "випадковості" Бог може лише скориставшись кондомом.

Страшно померти від раку легень, коли  куриш, але страшніше – коли ні. Страшно загинути від рук кіллера, але страшніше від рук маніяка. Безглуздя травмує людську психіку і ми воліємо відшукати пояснення. Бодай, якусь логіку у калейдоскопі  життя і смерті. Чому, коли загін піднімається в атаку одні гинуть, а інші виживають? Чому на протипіхотну міну наступив саме він, а не хтось інший? Чому саме вона опинилася у тому клятому літаку?

За великим рахунком, є лише дві можливі відповіді. Перший варіант у найзагальнішому вигляді можна сформулювати наступним чином: наша доля – це лише збіг обставин, ланцюг випадковостей, нічим некерована гра стихії, вир життя, що не розрізняє добра і зла, не знає справедливості, не має ані мети, ані запланованого маршруту. Під таким кутом зору людина – це лише піщинка в океані Всесвіту і цінність її життя не більша за цінність піщинки з узбережжя Тихого океану.

Прихильники іншого підходу сповідують діаметрально протилежні погляди. Вони переконані, що все у Всесвіті відбувається згідно з визначеним планом, у якому передбачені такі категорії як добро та зло, справедливість та несправедливість. Не виключено, що у такого плану є навіть автор – архітектор матриці. Отже, прибічники цього підходу вважають, що потік життя тече штучно проритим кимсь річищем.

Хто правий у цій суперечці, передбачити неможливо, принаймні до Страшного суду, але достеменно відомо, що більш-менш цілісні світоглядні системи створені представниками переважно другого підходу. Наріжною рисою цих систем є віра у справедливість, а відповідно й у відплату.

Винні мусять бути покарані, праведні заслуговують на винагороду. Причому ця формула може, всупереч законам логіки, використовуватися й у зворотному напрямку: я хаваю ікру ложками, це мені винагорода, відповідно я – праведний. Він хворий і бідній, він покараний, а отже – винний. Все справедливо! Такий собі зворотній бік протестантської етики…

За допомогою цих понять, насправді, значно легше притлумити біль від соціальних виразок та пояснити, чому дехто народився сином президента і швидко багатіє і розкошує навіть в умовах кризи та тотального зубожіння у країні, а когось у пологовому будинку лишила неповнолітня мати… Хтось жере чорну ікру ложками, а хтось – продає нирку, щоб прогодувати своїх дітей. Все справедливо – перші правильно жили й тепер насолоджуються відплатою-винагородою. Для них  – все справедливо – all inclusive.

Але часом стаються речі цілком несправедливі.

          Наприклад, коли обдовбаного коксом мажора розмазує разом із шльондрами у Феррарі по дорозі, світ, який ще вчора видавався напрочуд справедливо влаштованим, раптом стає жахливо несправедливим. Газети напишуть, що пішов з життя чудовий сім‘янин, прекрасний батько, відданий товариш по партії, міцний господарник та і загалом Український народ зазнав невиправної втрати. Попи, з побудованої "світоччю і опорою православ‘я" церкви, приїдуть на  чорних мерсах з блатними номерами і, відслуживши паніхіду, запевнять присутніх – "пішов до Царства Небесного". На поминках у шикарному ресторані друзі з наколками та брегетами на зап‘ястях будуть переконувати один одного, що бог забирає першими найкращих.

          Може так і є. Може богові насправді дуже потрібні рекетири, хабарники, ґвалтівники, вбивці, корупціонери та їхні вінценосні чада. Мабуть так і є, бо не варто забувати, першим до раю увійшов розбійник, розіп‘ятий поруч з Христом. Тож нічого дивного. Зрештою, хіба можна уявити собі Рай, де вуха праведників не тішила б музика? Ні, звісно, музика там мусить бути. Ну а хто замовляє музику ми знаємо…

Але, попри це, беручи до увагу логіку прихильників теорії "відплати – винагороди" та дивлячись на те, що дехто накоїв у теперішньому житті, страшно подумати що чекає на них у наступному.

          Але я про інше. На жаль, люди так і не навчилися відрізняти випадкове від закономірного – випадковий незахищений секс від "випадкового" зараження ВІЛ –  і тому часто використовують метафізичні пояснення там, де вони не потрібні.

Метафізика потрібна тоді, коли когось збивають автівкою у підземному переході. Коли малолітній мажорчик втрачає голову, влетівши під фуру на Одеській трасі, метафізика не потрібна, що б там не казала його "побожна" греко-католицька мати.

Не спокушайте, Господа Бога свого, користуйтеся кондомами та не переходьте дорогу на червоне світло.  Закони фізики діють на всіх однаково.

Амінь.