Сварог Поветкіна принизив

І златом вишиті труси Залізний Молот розторощив

Падіння неоімперця

Служитель культу РПЦ, ієромонах Димитрій пояснив поразку Повєткіна в бою з українським боксером Володимиром Кличком його, вітязя, захопленням неоязичництвом.
"Повєткін від початку свого спортивного шляху говорив про своє православ'я, потім став адептом неоязичництва, у чому переконують його свіжі рунічні татуювання та Сварожа пісенька, під яку він іноді виходить на ринг", – заявив Димитрій. Він вважає, що Повєткіну треба було "не руни наколювати, а жирок зігнати і тренуватися".

"І треба було цьому псевдоімперку затівати з мегапафосом золотого шитва і Кобзона з гімном, щоб головним епізодом був крик із залу "Ще хвилина, Саня, ще хвилина", – написав російський письменник Сергій Минаев.

Подібну думку висловила і відома телеведуча та опозиціонерка Ксенія Собчак.
"Мораль бою така – не потрібно вий.обуватися "російськими витязями", Кобзоном і гімном. Потрібно просто бути кращим. Кличко без пафосу, тихо виграв. Коли ж ми врешті зрозуміємо що недостатньо золотом вишити "витязь" на труселях і пшикати гімном. Працювати, блять, потрібно. І бути професіоналом!!!"
На думку Собчак, стиль "рашн-деревяшн", в якому вийшов на бій Поветкин, ганьбить Росію.
"Розумні не золотом труселя вишивають дебільними "витязями", а просто холоднокровно чекають 6 раундів, щоби потім жорстко захерачити суперника", – написала Собчак.
Телеведуча також висловила побажання, щоб в її країні люди з гаслом не "Я за слов'ян" завжди програвали.
***
Кремлівські масовики-затєйники вирішлили підгадати й приурочити це спортивне дійство, щоби піднести подарунок путіну до дня варення, а піднесли йому гірку пілюлю.
Та іще перед самітом у Литві.
Путін їх скарає.


Падший витязь
Скажи, дружище, ведь не даром
Поветкин гнулся под ударом,
Украинца Клычко?
Ведь были жесты боевые?
И, говорят, еще какие!
Да говор вот по всей России:
"А Саша наш, трепло!"

Были спортсмены в оно время,
Не то, что нынешнее бремя:
Боксеры-то — не вы!
Плохая вам досталась доля —
Думак труслив Валуев Коля
Не будь на то Клычкова воля,
Поветкину были б кранты!

Он долго молча наступал,
Но в голову все отгребал.
Досадно было, чуда ждал.
Истерики фонтан в углу:
"Мы славу нашу всю уроним?
Патриотизм куда загоним?
Слова на ветер все оброним?
Все отдадим вот так Клычку?"

Жена Евгения сидела,
Совсем как каменная дева.
Бесстрастно в ринг только глядела,
Как будто нет совсем ей дела,
Что там страны крушиться вера,
Что избивают муженька.

Но вот, двенадцать раз пробило —
Иссякла витязева сила,
Щедро заплывшая жирком.
Как пес побитый шел он в угол,
Таща за хвост свою же удаль:
Был витязем, а стал гусем.

Мораль сей басни такова:
Коль смотришь в ринге свысока
Вслед за тобой пойдет молва:
Обутый в лапти "От Клычка"