Христина Стебельська: "Щорічні трансляції – моя сповідь душі"

Прямий ефір – пастка для багатьох. Але Христина Стебельська, головний редактор Першого Національного каналу, вправно виконує цю нелегку місію вже багато років поспіль.

Готується до прямих трансляцій Христина Стебельська заздалегідь. Сьогодні ми вирішили поговорити з нею про одну з найурочистіших подій святкового року українця – Великдень. А оскільки готує ефір до Великодня головний редактор ледь не за півроку, вже зараз вона – на зв’язку з Ватиканом. У службовому кабінеті Христини Стебельської увагу привертає красива книга з надзвичайно Великодньою назвою.

 - Христино Любомирівно, відчувається, що ця книга – особлива... І не тільки тому, що це "Великоднє Євангеліє".

 - Це не просто "Великоднє Євангеліє"! Це український текст, що трансформований 22 мовами світу! Тобто "Великоднє Євангеліє", яке буде зачитуватися на Великдень у храмах світу, перекладене саме з українського варіанту. Тому саме ця книга заслуговує найвищої шани.

-Надзвичайно! Але бачу у Вас ще декілька пакунків із зовсім новими книжками. Невже вони теж – незвичайні?

- Вони особливі для мене. Адже Великоднє свято – це, крім усього, спогад про десятинну. Адже це така давня хороша українська традиція: кожен батько й мати на Великдень завжди думали, які подарунки приготувати своїм дітям, родичам, гостям. Усі люди, які йшли чи не йшли до храму, роздумували над тим, як подякувати чи привітати це свято: хтось жертвував кошти на будівництво нових капличок, хтось давав гроші на здоров’я пристарілих людей, на підтримку сиротинців, а хтось підтримував видавництво української книги. Так і я в час Великодня накупувала силу-силенну книжок! Удома вже немає для них місця, але це моя своєрідна десятинна, щоб підтримати храм, в якому я купила цю книгу, підтримати видавництво, яке її видало, а найголовніше – підтримати українську книгу.

 - Ви відкриваєте доволі нестандартний аспект Великодня...

 - Чому ж? Ключ розуміння Великодня – це те, що перебування у спільній молитві важливе для того, щоб людина подумала, а яке діяння, не обов’язково кошт – добре слово, участь у волонтерській акції, проста допомога сусідові, старшій людині, хворому – яку часточку свого добра має людина вкласти у це життя. Яку десятину віддати.

Адже все це не просто так. Не просто так ми транслюємо Великодні дійства людям, які сидять біля телевізорів. Кожен момент таких урочистих ефірів я не просто спостерігаю чи коментую. Я переживаю і переосмислюю це для себе. Тому для мене не існує мовних штампів чи завчених фраз. Щорічні урочисті трансляції – моя сповідь душі.

 - А для чого? Для чого це потрібно мені – людині, яка сидить біля телевізора?

 - Кожна людина хоче зрозуміти, що їй потрібно у цьому житті. Вона хоче бути щасливою. Вона хоче, щоб ангел-охоронець їй допомагав, застерігав та направляв. І якщо людина справді хоче цього, вона має вміти вибудовувати своє життя за якимись цінностями. Вона повинна поважати себе, світ навколо, любити по-справжньому. Адже "по-справжньому" – це не тільки сексуальна привабливість чи добре ставлення. Любов – це вміння відчути себе сильною людиною. Все це дає зрозуміти молитва, очі людей, згромадження, краса храму – все це дійство має змусити людину подумати про себе, своє життя.

 - Тобто, богослужіння  вчить цьому?

 - Богослужіння – це публічний урок. Воно вчить чути, зосереджуватися на тому, що справді потребує наших міркувань. Адже думати можна про що завгодно – красу храму навколо, про те, що принесли з собою люди, як вдягнений священик... А потрібно зосереджуватися на словах. Бо слово матеріалізується, а слово духовне – має унікальний зміст. Не випадково під час служби зачитуються різні фрагменти "Євангелія" – в них треба вдумуватися, бути уважним, зосереджуватися – і тоді починаєш краще розуміти самого себе.

Час, проведений на службі, повертається до людини добрими новинами, здоров’ям, прихильністю долі. Тому ми і транслюємо Великодні служби. Щоб показати, що богослужіння – це значно більше, ніж просто церковна церемонія. Щоб люди і сидячи вдома, перед телевізорами, теж мали змогу наповнити себе гарними словами. Адже слова Літургії – зцілюють.

 - Христино Любомирівно, які сюрпризи готує Перший Національний до Великодня?

 - Перший Національний – єдиний канал, який упродовж всього часу незалежності України веде прямі трансляції з Ватикану. Великодні богослужіння будуть цікаві насамперед тим, що відбудуться масові хресні ходи навколо церков, під проводом ієрархів. Розпочинає це надзвичайне дійство зазвичай Хресна хода у Колізеї під проводом Святійшого Отця Бенедикта XVI. Представники різних народів будуть нести хрест і на кожній зупинці виголошуватимуть своєрідні відчуття, аналіз, тлумачення того, що означає для нас ця Хресна дорога.

 - Які трансляції чекають на глядачів Першого?

 - До Великодня-2014 традиційно готуємо для глядачів Першого Національного телеканалу прямі трансляції Великодніх богослужінь. Найцікавіші деталі я розкажу під час трансляцій. Буду згадувати про ювілейні дати, вирішальні події та важливі для кожного українця знаки. Кожній Церкві ми в ефірі виділимо щонайменше 2 години кожного дня, тож буде достатньо часу, щоб розповісти про знакові дати. Своїми трансляціями ми підкреслюємо тривалість української традиції – ніщо нікуди не щезає і не минає. Спадок, отриманий нами ще в часи Київської Русі, ми сьогодні підтримуємо і розвиваємо.

До речі, на Великдень дуже багато намолених ікон прибувають з різних регіонів України до храмів як дари. Українці мають гарну традицію – свої ікони, які перебували у їх родинах уже не одне покоління, передавати у дар храмам. Деякі з цих реліквій – ікони XVII, XVIII ст. – ми також побачимо в кадрі.

  - Як відбуватиметься зйомка у храмах Ватикану та України?

 - Завдяки новому технічному оснащенню, наші трансляції будуть надзвичайно якісними та видовищними. Камери встановлені на даху, щоб глядачі бачили собори ззовні; камери будуть "влітати" всередину, завдяки новій технології, показуючи усю красу убранства церков. Жодна деталь, жоден момент урочистостей не пройде повз увагу наших телеглядачів.

Ніхто у Великодню ніч не має права спати. Богослужіння – це не просто церемонія, це шанс почути відповіді на найважливіші питання життя. Насамперед, від самого себе. Адже ніколи людина не буває такою відвертою, як у молитві...

 - І на сповіді...

 - О! Я не раз думала, стоячи в черзі до сповіді: якби мені Бог довірив завдання написати книгу людських сповідей у Великодній Страсний тиждень, якби Він довірив мені честь підслухати, що кажуть люди, сповідаючись – це була б геніальна книга життя. Адже те, як люди відчувають проблеми свого життя, те, як вони їх розуміють саме на сповіді, коли вони є чесними і відвертими із собою... – це найбільша мужність та найглибша мудрість.

 - Христино Любомирівно, що Ви бажатимете глядачам Першого Національного на Великдень?

 - Я бажатиму, звичайно, веселої і смачної пасочки. Адже після часу посту, хоч ми і не всі його жорстко дотримуємося, що може бути краще за мамину паску та мамині тістечка! Але найголовніше – я буду бажати людям вчитися чути – один одного і себе. А також бажаю відчуття, що янгол-охоронець живе у вашому домі.