ВАРШАВСЬКИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ КИЄВА

Чи все-таки дійсно Київ - не Варшава?

13 жовтня цього року в Польщі може розпочатися новий відлік часу. В дію вступає так звана пряма демократія, коли майбутнє країни без зайвого пафосу знаходиться в руках людей.

Цього дня в столиці країни – Варшаві відбудеться референдум щодо відставки нинішнього мера Ганни Гронкевич-Вальц. Подія сама по собі, можливо, й не значна, тим паче у всесвітньому масштабі, але вельми показова і повчальна – принаймні для України. Маємо справу з тим, як в обхід політиків, а особливо політиканів розв’язати проблему, що заважає подальшому поступові вперед. Головне навіть не те, чи проголосують варшав’яни за відставку свого мера, чи все залишиться так, як є. Мова йде про фактично генеральну репетицію зміни чинного прем’єр-міністра Дональда Туска, другий термін каденції якого добігає кінця 2015-го року. Схоже, він захоче повторити “подвиг” Ангели Меркель, яка плекає надії втретє стати канцлером Німеччини. Ярослав Качинський не залишає своїх намірів стати прем’єр-міністром Польщі, й має для цього всі підстави.

У країні триває своєрідна боротьба між партією “Право і справедливість” Ярослава Качинського і Громадянською платформою Дональда Туска. Експерти вважають, що за рейтингом “качинці” випереджають “тусківців” відсотків на десять, а це суттєво. І справа навіть не в рейтингах, а в реальних перемогах представників партії Качинського над представниками партії Туска. Звичайно, регіональні перемоги можуть засвідчити лише про тенденцію до перемоги, але не про саму кінцеву, вирішальну перемогу, та все ж факт залишається фактом.

Отже, що ми маємо на сьогоднішній день? На дочасних виборах сенатора в місті Рибнік у квітні цього року переміг Болеслав Пєха від партії Качинського. Єжи Вільк від цієї ж партії подолав кандидата від партії Туска на дочасних виборах мера Ельбльонга. Аналогічна ситуація була на вересневих дочасних виборах сенатора в Підкарпатті, де кандидат від партії Качинського Здзіслав Пупа здолав опонентів з результатом у 60 відсотків.

Тепер перед партією Ярослава Качинського “Право і справедливість” стоїть новий рубіж – Варшава. Якщо “качинці” його здолають, то зроблять ще один важливий крок на шляху до перемоги свого лідера на виборах 2015 року.

Проблема мера Варшави Ганни Гронкевич-Вальц переросла з господарської у політичну. За оцінками експертів, представниця Громадянської платформи Дональда Туска виявилася не зовсім вправною господинею міста.  Обраний від соціалістів бургомістр Урсинова, одного з районів Варшави, ініціював створення громадського комітету, основною метою якого постало зняти Ганну Гронкевич-Вальц з посади. Їй ставили у вину так званий “сміттєвий скандал”, інші справи з невмілого, неефективного керівництва містом. Проте, коли цю ініціативу підтримала партія Качинського й опозиційний Рух Папілота, справа з площини господарської перейшла в площину політичну.

Є всі підстави вважати, що варшав’яни 13 жовтня проголосують за відставку Ганни Гронкевич-Вальц – можливо, навіть не з чисто політичних, а із суто господарських причин, бо хочуть жити у справді європейському місті, де влада дбає насамперед за комфортне проживання своїх мешканців. Проте, якщо це станеться, то буде суттєвим ударом по партії Дональда Туска.

Відчуваючи смажене, прем’єр-міністр Польщі запанікував. Дональд Туск закликав варшав’ян не йти на референдум. Його логіку можна зрозуміти: якщо явка буде низькою, то референдум не матиме юридичної сили, а мер залишиться на своїй посаді. Проте таке ставлення до себе обурило мешканців польської столиці, які звикли жити в умовах не паперової, а справжньої демократії. Навіть прихильники Дональда Туска і Громадянської платформи відвернулися від свого лідера і заявили, що обов’язково візьмуть участь у референдумі. Тоді польський прем’єр-міністр змінив тактику, але знову зі шкодою для себе. Він заявив, що все одно нема сенсу голосувати, бо якими б не були результати референдуму, він не дасть добро на дочасні вибори, а лише призначить нинішнього мера комісаром столиці. Це ще більше обурило варшав’ян, які звинуватили Дональда Туска в узурпації влади, адже фактично прем’єр-міністр каже, що не дослухатиметься до думки людей.

Характерно, що майже 30 відсотків підписів варшав’ян за референдум було визнано недійсними. Врятувало те, що зібрано набагато більше підписів від необхідних 130 тисяч, так що референдум, як кажуть, відбудеться за будь-якої погоди. Референдум вважатиметься легітимним, якщо в ньому візьме участь 390 тисяч осіб, тобто три п’ятих з числа тих, які брали участь у попередніх виборах. Аби відправити у відставку Ганну Гронкевич-Вальц, потрібно 50 відсотків плюс один голос з числа тих, хто візьме участь у голосуванні. Подальший хід подій вже озвучив Дональд Туск: він призначить нинішнього мера комісаром Варшави, і вона буде виконувати свої обов’язки ще рік.

Для партії Ярослава Качинського важлива не стільки фактична, скільки моральна перемога над представницею партії Дональда Туска, бо вона, ця перемога, фактично розчищає шлях до перемоги їхнього лідера на виборах 2015-го року. Звичайно, до неї ще далеко, і Дональд Туск не збирається здаватися, хоча його покинули впливові політики (Ярослав Говін, Пшемислав Віплер і фактичний адвокат України, депутат Європейського парламенту Павел Коваль створили Республіканську партію), та й можуть виникнути інші несподіванки. Але, без сумніву, від результатів референдуму 13 жовтня у Варшаві багато що залежить у протистоянні між партіями “Право і справедливість” і Громадянська платформа.

Аналогії напрошуються самі по собі, хоча польське й українське законодавство різняться, а Київ, звісно, не Варшава. Проте і в законах завжди можна знайти шпаринки, які дозволять розв’язати будь-яку заплутану проблему. А, головне, завжди слід робити ставку на громаду, на її ініціативу й активність. Варшавський досвід мав би допомогти киянам з господарської проблеми неефективного керівництва Поповим Києва зробити проблему політичну і навіть у рамках чинного законодавства провести рішучі зміни в управлінні містом.

Проте це тим важче буде зробити, бо зіштовхуємося з так званими подвійними стандартами з боку Європейського союзу стосовно України. Серед обов’язкових питань підписання договору про асоціацію проблеми київських виборів нема. Фактично Київ віддали на відкуп Януковичу, який не поспішатиме розв’язати цю проблему, бо розуміє, що втрата Києва означатиме для нього програш на президентських виборах.

І тут вся надія на активність київської громади, яка повинна взяти ініціативу в свої руки, а не віддавати її лише опозиційним політикам. Чи все-таки дійсно Київ – не Варшава?

Анатолій ВЛАСЮК