ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ СТЕЖКАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ СТЕЖКАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

Кого ми виховуємо? Роботів? Бездоганних виконавців будь-яких розпоряджень? Чому навчають  в українських школах та університетах?

Іронія долі: трієчники стають крутими бізнесменами, а відмінники ходять у них на побігеньках. Проблема в тому, що система української освіти не ставить за мету виховання особистостей. Самі подумайте …

В українських школах всі вивчають одні і ті ж предмети, незалежно від схильностей та побажань дитини. Тобто з малечку нас нафаршировують однаковими програмами. Відповідно, коли перед одинадцятикласниками постає питання, на яку спеціальність вступати, то вибір здійснити надзвичайно важко. Школа не дає можливості повністю розібратись в своїх вподобаннях та можливостях. Дітей навчають багатьом предметам, формуючи плацдарм знань. Але забувають про найголовніше – самореалізацію та індивідуальність.

Ми вступаємо «на обум» до університетів і розпочинається етап зомбування. Вже після першого курсу студент б’є себе в груди, стверджуючи, що його альма-матер найкраща в світі. А по закінченні ВУЗу 30 % випускників чомусь невпевнені, чи правильно обрали спеціальність. Звичайно, адже за них думали батьки, котрі хотіли бачити в своїх дітях лікарів, юристів, дипломатів чи ще когось надзвичайно поважного. На жаль, рідні не завжди цікавляться чого хочуть їхні нащадки. Натомість нав’язують свої переконання, омріяні престижною професією для свого чада.

Випустились з універу – шукаємо роботу. Роботодавці вимагають досвід, а студентів навчають теорії. Заради цікавості: знайдіть додаток до свого диплому і Ви переконаєтесь, що більшість предметів, які Вам викладали, аж ніяк не знадобилися в реальному житті. От навіщо медикам «Історія української культури»? Або як Ви поясните вивчення «Педагогіки» чи «Релігієзнавства» на юридичному факультеті? Може, для загального розвитку? Так, хіба школа не дає достатньо знань для загального розвитку? Можливо, в університетах нарешті слід викладати більш практичні предмети? На жаль, більшість випускників юридичного факультету випускаються, не знаючи, як правильно писати позовну заяву. Дуже круто, коли вивчається предмет, назву якого студенти не одразу навіть можуть запам’ятати, як от, наприклад, «Методологія та організація наукових досліджень з теорії та практики міжнародного права». Ну що з’їли? Я взагалі не розумію, як в назву такого предмету можна вписати слово «практика»? Чи то просто для значущості та співзвучності? Складається враження, що система української освіти спрямована на ерудитів-науковців, а не на людей із звичайним складом розуму!

Не подумайте, що я проти науковців. Навпаки, я вважаю, що це найвідданіші люди в нашій країні, враховуючи плату, що вони отримують за свій високий інтелект.

Але не кожному судилось стати науковцем! Треба враховувати, що всі ми різні. Цим ми і особливі. Саме те, що відрізняє нас один від одного і є базисом нашої індивідуальності. Шкода тільки, що це не враховано в освітніх програмах.

Минуло 22 роки, як Україна стала незалежною. Проте в наших освітніх закладах до цих пір діє прорадянська система освіти! Так, у нас ввели зовнішнє тестування та Болонську систему, проте подача, як говориться, зовсім не та… Наприклад, ту ж Болонську систему всі ВУЗи трактують по-своєму. Чи це нормально?

Як на мене, якщо хочете щось змінити, то робіть це якісно, враховуючи всі важливі нюанси. В протилежному випадку ми маємо, те що маємо: викривлену європейськими змінами радянську освітню систему. Союз славився своєю системою освіти, так само як і сірістю суспільних мас. Зараз інші часи. Якщо ми вже вирішили попрощатись з минулим і стати незалежним, то давайте виховувати індивідуалізм українця. Адже лише нація, що складається з особистостей, заслуговує на звання громадянського суспільства, а отже має шанс на процвітання.