Київ Добитий

Київ Добитий

Те, чим, здавалося б, можна було гордитися киянинові та й кожному українцю, тепер валиться на наших очах. Я люблю ходити Києвом у віхідні, він навіває спокій і віддаляє від буднів. Найбільше люблю ходити старими закоулками, де тихі дворики пахнуть минулим, яке згадуєш, дивлячись на старі фотографії. Я люблю Київ, люблю навіть радянські будинки, прості і функціональні. Їду проспектами—бульварами — і верчу головою, розглядаю звичайні панельні й цегляні будинки доби совєтів. З’явилося у них щось ретроспективне, коли поряд стали сучасні елітні добудови і недобудови. Але руйнуються ті, що дісталися до нас із 19 століття, які будували віддані своїй справі архітектори, для котрих важили не терміни і гонорари, а історія, стиль і шана. Я ходжу вулицями з фотоапаратом, знімаю від побоювання, що мине рік—п’ять, більше, і ці історичні пам’ятки замінять бездухі конвеєрні висотки, які дивуватимуть тільки висотою і геометричністю. Фотографую будинки і з табличками про державний захист історичної пам’ятки, і звичайні старі, котрі запустили навмисне. Всі вони запущені! А, значить, незабаром будуть розвалені або продані приємним інвесторам. Ось вони, частина з них...